ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ХІМІЧНИХ ДОБАВОК У БЕТОНАХ І БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНАХ

ДБН В.2.7-64-97

На заміну РСН 345-87

ЗМІСТ

1  Вступна частина

2 Вибір добавок

3 Вимоги до матеріалів

4 Підбір складу бетону

5 Приготування водних розчинів добавок та технологія приготування бетонної суміші і будівельних розчинів

6 Тепловологісна обробка бетону

7 Застосування добавок у бетонних сумішах, які укладаються засобами бетононасосної техніки.

8 Бетони з протиморозними добавками

9 Догляд за бетоном

10 Будівельні розчини з хімічними добавками

11  Контроль якості

12 Вимоги безпеки

13 Вимоги охорони природи

Додаток 1

Галузь застосування хімічних добавок

Додаток 2

Показники водних розчинів хімічних добавок

Додаток 3

Коротка характеристика добавок для бетонів і будівельних розчинів

Додаток 4

Принципіальні схеми з приготування та пода

1 ВСТУПНА ЧАСТИНА

1.1   Ці "Правила застосування хімічних добавок у бетонах і будівельних розчинах" поширюються на застосування хімічних добавок (далі - добавок) у важких, дрібнозернистих і легких бетонах на цементних в'яжучих (далі - бетонах), призначених для монолітних і збірних бетонних та залізобетонних виробів і конструкцій, а також у будівельних цементних розчинах (далі - розчинах), що використовуються в житлово-цивільному, промисловому, енергетичному, транспортному, сільському, водногосподарському та інших видах будівництва.

Використання добавок дозволяє забезпечити протягом цілого року проведення робіт та цент­ралізовану поставку бетонних та розчинних сумішей, готових до застосування.

1.2 Добавки для ніздрюватих бетонів повинні призначатися та застосовуватися у відповідності зі СН 277-80 "Інструкція щодо виготовлення виробів із ніздрюватого бетону".

1.3 ДБН не поширюються на мінеральні добавки, не розчинні у воді.

2 ВИБІР ДОБАВОК

2.1 Ці "Правила застосування хімічних добавок у бетонах і будівельних розчинах" визна­чають вибір добавок і встановлюють їх кількісні співвідношення при призначенні складу бетону або будівельного розчину в залежності від мети застосування і тверднення.

2.2 Добавки вводяться в бетони і будівельні розчини з метою:

а) зменшення витрати цементу;

б) поліпшення технологічних властивостей бетонної суміші (легкоукладальність, однорідність, нерозшаровуваність та ін.);

в)  регулювання втрати рухливості бетонної суміші в часі, швидкості процесів тужавлення, тверднення та тепловиділення;

г) зниження температури та тривалості теплової обробки бетонних та залізобетонних виробів, прискорення строків розпалублення і завантаження конструкцій при вистоюванні бетону в при­родних умовах;

д)  надання бетону здатності тверднути у зимовий час без обігрівання або прогрівання при охолодженні його до мінусових температур;

е) підвищення міцності і морозостійкості, пониження водо - і газопроникності бетону;

ж) підвищення стійкості бетону і залізобетону в агресивних середовищах;

з) посилення захисної дії бетону по відношенню до сталевої арматури.

2.3 В якості добавок до бетонів і будівельних розчинів рекомендується застосовувати одноком­понентні хімічні продукти або їх сполучення. Добавки класифіковані за основним ефектом дії, відповідно до чого вибирають вид добавки за її призначенням. Номенклатура добавок наведена в таблицях 1 і 2.

вання водних розчинів добавок

Таблиця 1

Однокомпонентні добавки до бетонів і будівельних розчинів

Примітка. Знаком * позначені добавки, які пластифікують і підвищують міцність.

Таблиця 2

Комплексні добавки до бетонів і будівельних розчинів

Примітка. У прикладах комплексних добавок застосовується один із компонентів, зазначених в дужках

2.4 Застосування хімічних добавок, не наведених в таблицях 1 і 2, і комплексних добавок, що поставляються в готовому виді, допускається після проведення необхідних досліджень, розробки та погодження нормативно-технічної документації за встановленим порядком.

2.5 Використання добавки здійснюється після перевірки її на основний ефект за таблицею 3, який визначається при її оптимальному дозуванні.

Таблиця 3

Ефект від застосування добавок у бетоні

Продовження таблиці 3

Продовження таблиці 3

Примітка. Показники властивостей бетону відносяться до його проектного віку.

2.6  Бетони з добавками застосовуються для виготовлення збірних і монолітних армованих та

неармованих виробів і конструкцій з обов'язковим урахуванням галузі застосування згідно з додат­ком 1.

Коротка характеристика добавок наведена в рекомендованому додатку 3 .

2.7   Суперпластифікатори повинні застосовуватися переважно для одержання високорухливих бетонних сумішей, які укладаються в густоармовані конструкції, а також для одержання високо­ міцних бетонів на звичайних цементах. Доцільність використання дорогих суперпластифікаторів для економії цементу повинна обґрунтовуватися техніко-економічними розрахунками.

2.8   При будуванні малоармованих монолітних конструкцій та виготовленні збірних і збірно- монолітних виробів і конструкцій може застосовуватися безвібраційне укладання бетонної суміші з суперпластифікаторами, пластифікаторами II, III, IVгруп або комплексними добавками на їх основі за умови забезпечення однорідності і міцності бетону в конструкції. Рухливість бетонної суміші при цьому повинна характеризуватися осіданням стандартного конуса, що дорівнює 18 см і більше.

2.9  Для забезпечення збереженості рухливості бетонної і розчинної сумішей в часі повинні вводитись уповільнювачі тужавлення і тверднення, пластифікатори, а також комплексні добавки, які одержуються на їх основі (див. таблиці 1 і 2). Найбільш ефективне застосування комплексних добавок, які поряд з підвищенням збереженості бетонної суміші забезпечують поліпшення інших її властивостей - легкоукладальності, нерозшаровуваності, повітровмісту тощо.

2.10   У бетонах, призначених для монолітних конструкцій, і в розчинах, які тверднуть при мінусових температурах навколишнього середовища без обігрівання, необхідно передбачити засто­ сування протиморозних добавок або комплексних добавок на їх основі (див. таблиці 1 і 2).

2.11   Для одержання бетону з потрібними фізико-технічними властивостями у його склад не­ обхідно вводити такі добавки:

а)для підвищення міцності - пластифікатори, водоредуційні добавки або прискорювачі тверд­ нення, а також комплексні добавки з вищезазначених;

б)для підвищення морозостійкості - пластифікуючі, повітроутягувальні або комплексні добавки на їх основі;

в)для підвищення непроникності - кольматуючі пори, пластифікуючі, повітроутягувальні або комплексні добавки на їх основі.

2.12   Для підвищення захисної дії бетону щодо сталевої арматури конструкцій, які призначені для експлуатації в умовах дії агресивних хлоридних та інших середовищ, у склад бетонної суміші слід вводити інгібітори корозії сталі: НН або ННК - для слабоагресивних середовищ; НН+ТБН; НН+(БХН, БХК) - для середньо- і сильноагресивних середовищ.

2.13   Для запобігання появі вицвітів на поверхні бетону в склад бетонної суміші рекомендується вводити пластифікуючі, повітроутягувальні добавки.

2.14   Вибір добавок для бетонів, до яких пред'являються спеціальні вимоги за довговічністю (морозостійкість, корозійна стійкість, водонепроникність і та інші показники), належить робити за основною агресивною дією на бетон.

2.15   При виготовленні масивних конструкцій з бетону з ущільнювальними та такими, що приско­ рюють тверднення або протиморозними добавками, належить передбачати заходи, які знижують температуру бетону і запобігають розтріскуванню конструкцій через саморозігрівання бетону при твердненні.

2.16   Бетони і будівельні розчини з добавками повинні відповідати вимогам ГОСТ 26633-91, ДСТУ Б В.2.7-18-95, СН 290-74, а також вимогам цих норм.

3 ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ

3.1 В якості в'яжучих матеріалів при приготуванні бетонів і будівельних розчинів з хімічними добавками повинні застосовуватися цементи загальнобудівельного призначення на основі портлан-дцементного клінкеру згідно з ГОСТ 10178-85* і ГОСТ 22266-76*.

Допускається використання цементу для будівельних розчинів згідно з ГОСТ 25328-82.

Не допускається застосування суперпластифікаторів у бетонах на заводських пластифікованих цементах.

3.2 В якості крупних заповнювачів для важкого бетону повинні застосовуватися щебінь і гравій, які задовольняють вимоги ГОСТ 8267-82* і ГОСТ 8268-82*.

В якості дрібного заповнювача для бетонів і будівельних розчинів застосовується пісок, що відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-32-95.

Допускається застосування шлакових заповнювачів відповідно до ДСТУ Б В.2.7-39-95 і ГОСТ 26644-85.

При наявності в заповнювачах включень реакційноздатного кремнезему (опал, халцедон, обсідіан та ін.) застосування добавок, які містять луги і солі лужних металів, допускається після перевірки заповнювачів на реакційну здатність за методикою, зазначеною в ГОСТ 8735-88*.

Для легкого бетону повинні застосовуватися заповнювачі, які відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-17-95, ГОСТ 22263-76, ГОСТ 10832-91.

Крім цього, в якості дрібного заповнювача у важкі та легкі бетони, а також будівельні розчини можуть застосовуватися золошлакові суміші теплових електростанцій, які відповідають вимогам ГОСТ 25592-91.

3.3  Добавки, які рекомендуються для застосування в бетонних і будівельних розчинах, повинні задовольняти вимоги нормативних документів, наведених у таблиці 1 і ГОСТ 24211-91.

3.4  Вода для приготування бетонних і розчинових сумішей повинна відповідати вимогам ГОСТ 23732-79.

4 ПІДБІР СКЛАДУ БЕТОНУ

4.1  Визначенню складу бетону переду вибір виду і кількості добавки залежно від мети застосу­вання, технології виробництва, речовинного і мінералогічного складу цементу, впливу добавки на властивості бетонної суміші і бетону.

4.2 Вибір добавок належить робити відповідно до ГОСТ 24211-91, вимог цих норм.

 4.3 Оптимальна кількість добавок установлюється експериментально при підборі складу бетону шляхом порівняння показників бетонних і розчинових сумішей і бетону з добавками та без них, урахування характеристик складових матеріалів бетону, а також умов тверднення.

Орієнтовно кількість добавок приймається згідно з таблицями 4 і 5 з наступною перевіркою дії цих добавок в бетоні при приготуванні пробних замісів.

Таблиця 4

Кількість добавок у бетон

Примітка. Знаком * позначені добавки, що пластифікують та підвищують міцність.

Таблиця 5

Примітка. СП - пластифікатори І групи (суперпластифікатори) - С-3, МФ-АР, 10-03, 40-03.

4.4При призначенні витрати добавок у бетон необхідно враховувати наступне:

-    оптимальна кількість пластифікаторів у бетоні збільшується із збільшенням С₃А в клінкері цементу;

-    із зменшенням водоцементного відношення в бетоні оптимальна кількість добавок прискорювачів тверднення зменшується;

-    із збільшенням вихідної рухливості кількість пластифікаторів, яка необхідна для одержання литих і рухливих бетонних сумішей, зменшується;

-    ефективність пластифікаторів типу ПДК, ПДКО, ПЛКП підвищується при застосуванні їх у бетонах на шлакопортландцементах.

4.5Склад бетону з добавкою повинен визначатися шляхом коригування складу бетону без добавки, що підібраний згідно з ГОСТ 27006-86, або іншим перевіреним на практиці способом, який забезпечує одержання потрібної міцності бетону з мінімальною витратою цементу.

Підбір складу розчину повинен проводитися згідно з СН 290-74 з наступним коригуванням у залежності від застосовуваної добавки.

4.6Для визначення впливу добавки приготовляються пробні заміси бетонної суміші без добавки та з добавкою, а з них бетонні зразки, які підлягають термовологісній обробці або тверднуть в нормально-вологісних умовах.

Вплив добавки встановлюється шляхом порівняння відповідних властивостей бетонних сумішей і бетонів з добавками і без них.

При приготуванні пробних замісів кількість добавки призначається згідно з таблицями 4 і 5 і варіюється в межах (плюс - мінус), %: 0,5-1,0 - для прискорювачів тверднення; 0,05-0,1 - для пластифікуючих добавок II, III, IVгруп; 0,1-0,2 - для суперпластифікаторів; 0,005-0,01 - для повітроутягувальних добавок. При цьому застосовується не менше п'яти дозувань добавок.

4.7При приготуванні пробних замісів добавки вводяться в бетонну суміш з водою замішування.

Суперпластифікатори можуть уводитися двома способами:

-    зі всією водою замішування;

-    з частиною води замішування в бетонну суміш, попередньо перемішану з більшою частиною води замішування.

Перемішування бетонної суміші повинно робитися способом, близьким до виробничих умов, що забезпечує рівномірний розподіл добавки в суміші.

При виготовленні бетонних зразків ущільнення суміші в формах повинно проводитися спосо­бом, що є аналогічним до того, що застосовується у виробничих умовах.

4.8  В залежності від виду добавки і мети її застосування при приготуванні пробних замісів робиться коригування складових матеріалів.

4.8.1При застосуванні добавок з метою підвищення рухливості бетонної суміші коригування складу бетону полягає у визначенні оптимальної кількості добавки, яка забезпечує потрібне роз­ рідження бетонної суміші, а при одержанні суміші, яка розшаровується, - в установленні частки піску в суміші заповнювачів або призначенні тонкомелених, стабілізуючих і повітроутягувальних добавок.

Кількість піску збільшується за рахунок зменшення витрати крупного заповнювача. Тонкоме-лені добавки вводяться в бетон замість частини піску (або піску і крупного заповнювача) у кількості, яка забезпечує зв'язність бетонної суміші без зниження міцності бетону.

4.8.2   При застосуванні добавок з метою підвищення міцності бетону встановлюється оп­ тимальна кількість добавки, яка забезпечує найбільший приріст міцності. При застосуванні добавок, які сприяють розрідженню бетонної суміші, кількість води в бетоні (або водоцементне відношення) зменшується на об'єм, який дозволяє одержати задану рухливість бетонної суміші.

4.8.3   При застосуванні добавок з метою економії цементу підбирається оптимальна кількість добавки (при постійній рухливості бетонної суміші, яка досягається за рахунок зменшення ви­ трати води), що забезпечує найбільший приріст міцності бетону. З урахуванням приросту міцності кількість цементу в бетоні зменшується із розрахунку 0,8-1,0 кг на 0,1 МПа приросту міцності пропарюваного бетону і 1,0 кг на 0,2 МПа приросту міцності бетонів нормального тверднення. Зменшення витрати цементу проводиться без змінювання витрати води. При зменшенні витрати цементу на цю саму кількість збільшується витрата заповнювачів. Частка піску в суміші за­ повнювачів залишається постійною.

4.8.4   При підборі складу бетону з повітроутягувальними добавками спочатку встановлюється оптимальна їх кількість, яка забезпечує заданий об'єм утягнутого повітря. Зниження міцності бетону з повітроутягувальними добавками компенсується зменшенням водоцементного відношення бетону за рахунок збільшення рухливості бетонної суміші.

4.8.5   Коригування складу бетонної суміші при застосуванні добавок - прискорювачів тверд­ нення для скорочення режиму теплової обробки та часу тверднення бетону полягає в установленні оптимальної кількості добавки, яка дає найбільший показник міцності даного складу без добавки за тих самих умов тверднення. Приріст міцності бетону використовується для скорочення трива­ лості теплової обробки.

4.8.6   При застосуванні добавок для підвищення збереженості рухливості бетонної суміші в часі проводять вибір добавки і оптимальну її кількість, яка забезпечує задану рухливість бетонної суміші і міцність бетону у потрібні строки.

4.9  Коригування складу бетону з комплексними добавками рекомендується проводити у по­ слідовності компонентів, що входять у них.

5 ПРИГОТУВАННЯ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ДОБАВОК ТА ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ БЕТОННОЇ СУМІШІ І БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНІВ

5.1 Технологія приготування бетонів і будівельних розчинів з добавками відрізняється від зви­чайної тим, що в процесі перемішування складових матеріалів бетону (розчину) разом з водою замішування в бетонозмішувач подається водний розчин добавки в кількості, яка встановлена при підборі складу бетону (розчину).

5.2Бетонозмішувальний вузол повинен бути оснащений необхідним технологічним облад­ нанням для приготування, подавання та дозування розчинів добавок: місткості для приготування розчинів, витратні місткості, трубопроводи, насоси, дозатори, автоматизована система керування та контролю подавання і дозування добавок.

Принципіальні схеми приготування і подавання водних розчинів однокомпонентних і комп­лексних добавок наведені в рекомендованому додатку 4.

5.3Для забезпечення необхідної точності дозування добавок доцільно застосовувати їх розчини пониженої робочої концентрації. Дозування водних розчинів добавок рекомендується робити за масою.

Баки для приготування розчинів добавок повинні мати місткість, яка забезпечує безперервну роботу бетонозмішувального вузла протягом не менше однієї зміни.

Для установки з приготування і подавання розчинів добавок повинно передбачатися ефективне промивання внутрішніх порожнин, місткостей, яке виключає попадання розчинів у каналізацію.

Рідина після промивання лінії може використовуватися при приготуванні бетону.

У приготівельних і витратних місткостях за необхідності повинні бути передбачені пристрої для відділення і видалення грязьових і нерозчинних осадів.

5.4Приготування водних розчинів добавок повинно виконуватися у спеціалізованому опалюва­ ному приміщенні, що розміщене поблизу бетонозмішувального вузла.

Водні розчини добавок робочої концентрації приготовляються в місткості шляхом розчинення і наступного розведення твердих, порошкоподібних, пастоподібних і рідких розчинів, які отриму­ються підприємствами від заводу-виробника. Для підвищення швидкості розчинення хімічних про­дуктів воду рекомендують підігрівати до температури 50 °С і розчини перемішувати лопатевими мішалками або стиснутим повітрям. Тверді продукти за необхідності рекомендується дробити. Після повного розчинення продукту в воді густина одержаного розчину перевіряється ареометром. Основні показники водних розчинів добавок наведені в обов'язковому додатку 2. Якщо показники густини розчинів добавок відрізняються від потрібних, то задана концентрація розчину досягається розведенням водою або введенням додаткової кількості добавки.

5.5  Концентрація робочого розчину добавок установлюється у залежності від ступеня роз­ чинності їх у воді, умов виробництва і повинна бути у таких межах, %: суперпластифікатори - 0,3-1,5; пластифікатори II, III, IVгруп і пластифікатори II, III, IVгруп з додатковим повітроутягуванням, ущільнюючі, уповільнювачі тужавлення, прискорювачі тверднення і інгібітори корозії сталі - 5-10; протиморозні - 10-20; повітроутягувальні добавки - 3-5.

5.6Концентровані вихідні водні розчини добавок подають у місткості для приготування*, у яких їх розводять до одержання розчинів робочої концентрації.

При застосуванні водних розчинів добавок робочої концентрації їх витрата, л на 1 м³ (або на заміс) бетонної чи розчинової сумішей визначається за формулою

Кількість води замішування повинна бути зменшена на об'єм води, що міститься у розчині добавки робочої концентрації В_к.

Водний розчин добавки робочої концентрації використовується замість води замішування бе­тонної чи розчинової сумішей і його витрату В визначають за формулою

* Технологічне обладнання для приготування та введення добавок у змішувач рекомендується виготовляти з хімічно стійких матеріалів.

де В/Ц - водоцементне відношення.

5.7 При приготуванні водного розчину робочої концентрації з сухого продукту необхідна кількість продукту Р (кг) і води В (кг) для завантаження місткостей для приготування обчислюється за формулами:

Кількість добавки із концентрованого рідкого продукту Q₁(л) і води В(л) обчислюється за

формулами:

де Д₂- вміст безводної добавки в 1 л концентрованого рідкого продукту, кг.

5.8 Потрібня кількість добавки Д_р за масою робочого розчину і додаткова кількість води замішування В_додповинні обчислюватися за формулами:

де Д - кількість хімічної добавки, % від маси цементу (у перерахунку на суху речовину), яка встановлена підбором складу бетону;

В_заг - необхідна кількість води замішування на 1 м³ бетону (або на заміс), яка установлена при

підборі складу бетону, кг.

5.9 При використанні заповнювачів з природною вологістю додаткова кількість води замі­шування повинна обчислюватися за формулою

де В_п , В_щ - кількість води, що міститься відповідно у вологому піску і щебені, кг. Кількість води в піску і щебені належить визначати за формулами:

де П_вол і Щ_вол - витрата на 1 м³ бетону (або один заміс) відповідно піску або щебеню у вологому стані, кг;

W_п,W_щ  -  вологість відповідно піску і щебеню, % за масою.

5.10 При застосуванні комплексних добавок, які готуються безпосередньо на робочому місці, належить використовувати роздільні установки для приготування і дозування водних розчинів кожного з компонентів. Змішування компонентів комплексної добавки може проводитись у дозаторі води безпосередньо перед надходженням у бетонозмішувач.

5.11  Дозування матеріалів, призначених для приготування бетонної суміші, повинно прово­ дитись з такою точністю, %:

цемент за масою ±2, 0

заповнювачі за масою або об'ємом ±2, 5

розчин добавки, вода за масою ±2, 0

Вода повинна дозуватися автоматичним дозатором типу АВДЖ, а водні розчини добавок -дозаторами, що забезпечують необхідну точність.

5.12   Складові матеріали бетону повинні завантажуватися в бетонозмішувач у такій послідов­ ності: дрібний заповнювач, цемент, крупний заповнювач, вода з водним розчином добавки. При застосуванні суперпластифікаторів їх водний розчин може вводитися в попередньо перемішану з більшою частиною води бетонну суміш.

5.13   Тривалість перемішування бетонної суміші у змішувачі (рахуючи від кінця завантаження матеріалів) повинна встановлюватися дослідним шляхом у залежності від типу і місткості змішувача, рухливості бетонної суміші і крупності заповнювача і бути не менше 3 хвилин.

5.14   Бетонні і розчинові суміші повинні відповідати вимогам ГОСТ 7473-85*, СН 290-74 від­ повідно.

6 ТЕПЛОВОЛОГІСНА ОБРОБКА БЕТОНУ

6.1  Параметри режимів тепловологісної обробки бетонів з добавками не повинні перевищувати параметрів, які встановлені для бетонів без добавок. Доцільність їх збільшення (при застосуванні повітроутягувальних добавок, зниженні температури ізотермічного прогрівання та ін.) повинна обґрунтовуватися відповідними техніко- економічними розрахунками.

6.2  Тепловологісна обробка бетонів з добавками може здійснюватися в теплових агрегатах як періодичної, так і безперервної дії.

6.3  Для теплового впливу на бетон можуть використовуватися різні теплоносії (водяна пара, гаряче повітря і вода, продукти згорання природного газу та ін.). Обов'язковою умовою теплового впливу на бетон є забезпечення температурно-вологісних умов тверднення бетону.

6.4  Тривалість тепловологісної обробки бетону із застосуванням добавок - прискорювачів тверднення та комплексних добавок на їх основі, які забезпечують зниження водоцементного від­ ношення, може бути зменшена (за рахунок тривалості ізотермічного прогрівання) у процентному відношенні на показник перевищення міцності бетону, досягнутої за рахунок застосування добавки. Орієнтовно такий режим може призначатися за графіками, наведеними на рисунках 1 і 2.

6.5  При застосуванні пластифікаторів II, III, IVгруп (крім добавок типу ПДК) тривалість попередньої витримки бетону повинна бути збільшена до 3-4 год, а швидкість підвищення темпера­ тури не повинна перевищувати 15 °С за годину.

Якщо такі заходи не призводять до одержання потрібних міцнісних або інших властивостей бетону, можливе застосування в комплексі прискорювачів тверднення.

6.6  Застосування добавок ПДК, ПДКО, Р, ПЛКП не потребує збільшення попередньої витримки бетону і зменшення швидкості підвищення температури. Можливе скорочення режиму теплово­ логісної обробки бетону на 1-3 год за рахунок скорочення тривалості изотермічного прогрівання.

6.7  При тепловологісній обробці бетонів із суперпластифікаторами, добавленими з метою зни­ ження водовмісту (водоредуційний ефект), режим тепловологісної обробки скорочується у процент­ ному відношенні на показник перевищення міцності.

6.8  При тепловологісній обробці бетонів із суперпластифікаторами, добавленими з метою одер­ жання максимального разріджуючого ефекту, при можливих зниженнях міцності режим тепло­ вологісної обробки, що призначається для бетону без добавки, необхідно змінювати за одним із таких варіантів:

- збільшення попередньої витримки на 1-2 год з наступним скороченням на такий самий період часу ізотермічного прогрівання;

-  збільшення часу підвищення температури на 1-2 год з наступним зменшенням тривалості ізотермічного прогрівання на цей час;

-  підвищення температури середовища до 30-40°С при вистоюванні бетону перед теплово-логісною обробкою;

-  зниження температури ізотермічної витримки бетону на 20-25 °С при одночасному збільшенні тривалості тепловологісної обробки.

а - при температурі ізотермічного прогрівання 60 °С; б - те саме 80 °С; 1 - без добавки; 2 - НК (3%)+ЛСТ (0,15%); 3 - ННХК (2%)+ЛСТ (0,15%); 4 - ННХК (2%); 5 - ННК (3%).

Рисунок 1 - Залежність міцності бетонів класів В15-В22.5 (марок 200-300) від тривалості ізотермічного витримування при пропарюванні (бетон на портландцементі М400).

а - при температурі ізотермічного прогрівання 60 °С; б - те саме 80 °С; 3 - ННК (3%); 4- СН (1,5-2%); 5 - СН (2%)+ УПБ (0,15%); 6 - ННХК (2%); 7 - НК (3%)+ЛСТ (0,15%); 8 - ННХК (2%)+ЛСТ (0,15%); 9 - СН (2%)+ЛСТ (0,15%).

Рисунок 2 - Залежність міцності бетонів класів В15-В22.5 (марок 200-300) від тривалості ізотермічного витримування при пропарюванні (бетон на шлакопортландцементі М300).

6.9  При тепловологісній обробці бетонів з повітроутягувальними добавками попередня вит­ римка бетону повинна бути не менше 5 год, а швидкість підвищення температури не повинна перевищувати 10°С за годину. Доцільність подовження режиму тепловологісної обробки повинна підтверджуватися техніко-економічним розрахунком. У випадку незабезпечення проектних вимог до бетонів можливе застосування у комплексі прискорювачів тверднення.

6.10Режими тепловологісної обробки бетонів з добавками повинні уточнюватися лабораторією експериментально для кожної партії цементу і добавок, які знову надійшли.

7   ЗАСТОСУВАННЯ ДОБАВОК У БЕТОННИХ СУМІШАХ,

ЯКІ УКЛАДАЮТЬСЯ ЗАСОБАМИ БЕТОНОНАСОСНОЇ ТЕХНІКИ

7.1  Для поліпшення властивостей бетонних сумішей (підвищення рухливості, зв'язності, легко- укладальності), які укладаються засобами бетононасосної техніки, рекомендується застосовувати такі добавки: суперпластифікатори, суперпластифікатори типу С-3 у сполученні з ПОЭ, пласти­ фікатори ПДК, ПДКО, а також ЛСТ, УПБ у сполученні з ПДК, ПДКО, НК, ННК, СН, ПОЭ.

7.2  Рухливість бетонної суміші, що характеризується осіданням стандартного конуса (ОК), повинна бути у межах 8-12 см і уточнюватися у залежності від дальності перевезення.

7.3  При безвібраційному способі бетонування монолітних конструкцій повинні використову­ ватися литі бетонні суміші з ефективними добавками - розріджувачами (ОК ≥ 18 см): суперпласти- фікаторами, пластифікаторами II, III, IVгруп у комплексі зі стабілізуючими добавками. Ущільнення бетонної суміші відбувається під дією гравітаційних сил. У місцях складної конфігурації, вузлових сполученнях і густоармованих конструкціях рекомендується вібрація глибинними вібраторами про­ тягом 3-5 с.

7.4  Оптимальна кількість добавок повинна встановлюватися експериментально. Орієнтовні дозування добавок наведені у таблиці 6.

Таблиця 6

Орієнтовна кількість добавки для бетонних сумішей, які укладаються засобами бетононасосної техніки, % від маси цементу

7.5   Підбір складу бетону, приготування бетонної суміші, подавання добавок у бетонозмішувач здійснюється у відповідності з ГОСТ 27006-86, СН 290-74.

7.6   Склади рухливих бетонних сумішей з добавками необхідно підбирати з мінімальною витра­ тою цементу.

При підборі складу бетону треба дотримуватися вимог щодо співвідношення крупного і дрібного заповнювачів, вмісту в бетонній суміші цементу і пиловидних часток піску, водовмісту бетонної суміші, а самі бетонні суміші повинні відповідати вимогам цих норм.

7.7При транспортуванні бетонної суміші в автобетонозмішувачах, бетоновозах тощо повинні забезпечуватись задана рухливість і однорідність бетонної суміші на місці укладання. Виготовлений із неї бетон повинен мати проектну марку за міцністю та інші потрібні характеристики.

7.8Вибір режимів перевезень бетонних сумішей, визначення допустимого часу їх транспортуван­ ня повинні встановлюватися з урахуванням місцевих умов і погоди.

Добавки у високорухливих і литих бетонних сумішах дозволяють збільшити тривалість вит­римки бетонної суміші в барабані автобетонозмішувача: застосування суперпластифікаторів при температурі зовнішнього повітря 15-20 °С на 1-2 год, при 25-35 °С - на 1-1,5 год, застосування добавок типу СП+ЛСТ, ПДК+ЛСТ - відповідно 1,5-3 год і 1-2 год.

7.9При провадженні робіт у зимових умовах у якості протиморозних добавок, які знижують температуру замерзання рідкої фази в бетоні, можуть застосовуватися НН, П+Б+Г, НКМ, НК, ННК, ННХК у сполученні з ЛСТ.

Кількість протиморозних добавок повинна призначатися у залежності від розрахункової темпе­ратури зовнішнього повітря згідно з таблицями 7, 8, 9.

Таблиця 9

..Інтенсивність набирання міцності бетону при мінусовій температурі

Примітка 1. При використанні швидкотверднучих портландцементів наведені значення множаться на коефіцієнт 1,2; при застосуванні шлакопортландцементу марок не нижче 400 - на 0,9; при застосуванні пластифікуючих добавок - на 0,7.

Примітка 2. Інтенсивність тверднення бетону уточнюється будівельною лабораторією.

Примітка 3. Значення міцності, наведені в таблиці, одержані при використанні портландцементу М400.

7.10При температурах до мінус 15 °С можливе використання бетоноукладальної техніки звичай­ ного виконання із застосуванням бетонних сумішей з ефективними протиморозними добавками.

7.11При провадженні бетонних робіт у зимових умовах необхідно меншою мірою двічі за зміну визначати температуру води, водного розчину добавки, застосовуваних заповнювачів, бетонної суміші при виході з бетонозмішувача і після доставки суміші до об'єкта, в момент виходу бетону із бетоноводу.

8 БЕТОНИ З ПРОТИМОРОЗНИМИ ДОБАВКАМИ

8.1В якості протиморозних добавок, які знижують температуру замерзання рідкої фази бетону, повинні застосовуватися добавки згідно з таблицями 1 і 2. При призначенні добавок необхідно дотримуватися вимог обов'язкового додатка 1.

8.2Кількість і вид протиморозних добавок призначається у залежності від розрахункової темпе­ ратури тверднення бетону (див. таблиці 7, 8) і темпу набору міцності у часі (таблиця 10). При цьому для поліпшення і збереження легкоукладальності суміші рекомендуються добавки НН, П+Б, АВ і добавки, які мають у своєму складі сечовину, - НК+М, ННХК+М, ННК+М. Оскільки добавки П, ХК, НК та ін. (див. таблицю 1) можуть скорочувати строки тужавлення цементу, їх рекомен­ дується застосовувати в комплексі з пластифікаторами - ЛСТ, УПБ. Орієнтовна кількість ЛСТ при використанні низькоалюмінатних цементів (С₃А ≤ 6 %) - 0,2-0,5 %, для середньоалюмінатних (С₃А≤ 9%) -0,5-1,0%.

8.3При провадженні робіт у зимовий період року у випадку використання протиморозних добавок рекомендується застосовувати швидкотверднучі портландцементи, портландцементи і шла- копортландцементи марок не нижче 400. Урахування алюмінатності цементу обов'язкове, для доба­ вок на основі ХК, П, П+Г, НН вміст С₃А у клінкері цементу не повинен перевищувати 9 %; для НК, ННК - не повинен перевищувати 6 %. При застосуванні шлакопортландцементу М300 належить застосовувати добавки НК, ННК; ННХК відповідно до таблиці 9.

8.4При виборі протиморозних добавок належить керуватися вимогами цих норм.

8.5Підбір складу бетону з протиморозними добавками проводять відповідно до ГОСТ 27006-86. Облік впливу добавок, які вводяться, роблять шляхом перевірки рухливості бетонної суміші і часу її зберігання на пробних замісах.

8.6Бетони з протиморозними добавками повинні готуватися у бетонозмішувальних установках, що розмішуються в опалюваних приміщеннях.

8.7Температура на виході із змішувача регулюється підігріванням води замішування і водного розчину добавки, а також додатково підігріванням заповнювачів.

Бетонні суміші на виході із змішувача у залежності від протиморозних добавок, які застосову­ються, повинні мати таку температуру:

-    з комплексними добавками, які включають хлористі солі, нітрати, поташ, - 5-15 °С;

-    з добавками нітрату натрію, комплексними добавками із хлористих солей, нітратів, що містять сечовину, - 15-35 °С;

-    з добавкою поташу - від 15 °С і нижче.

8.8Технологія приготування бетонної суміші з протиморозними добавками не відрізняється від звичайної, що застосовується у літній період року. Тривалість перемішування бетонної суміші повинна встановлюватися будівельною лабораторією, але не перевищувати 3 хвилин.

При застосуванні холодних заповнювачів завантаження бетонозмішувача роблять у такій  послідовності: спочатку завантажують заповнювачі та воду з розчином протиморозної добавки; після перемішування їх протягом 1,5-2,0 хв завантажують цемент і бетонну суміш перемішують ще 3 хвилини.

8.9Протиморозні добавки вводяться в бетон при його приготуванні з водою замішування у  вигляді водних розчинів різної концентрації. При цьому водні розчини добавок НК, ННК, ННХК,

П і НН приготовляються 10-20 %-ї концентрації; розчин інших добавок - відповідно до розділу 5.5 цих норм.

Примітка 1. Індекс "м" означає тверднення бетону при мінусовій температурі; індекс "н" - нормальне тверднення бетону після відтавання.

Примітка 2. При використанні пластифікуючих добавок наведені значення міцності бетону помножують на 0,7.

9ДОГЛЯД ЗА БЕТОНОМ

9.1  Догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.

9.2  Сприятливий температурно-вологісний режим включає в себе охорону бетону від впливу вітру, прямих сонячних променів, систематичне зволоження протягом 7-14 днів. Тривалість під­ тримки такого режиму залежить від погоди, виду цементу, інтенсивності набирання міцності і дотримується до досягнення бетоном 50-70 % маркової міцності. У жаркий час року зволоженню підлягає і дерев'яна опалубка.

9.3  Вологіший режим тверднення досягається укриттям поверхні бетону брезентом, мішко­ виною, які підтримуються у вологому стані, або укриттям вологонепроникними матеріалами, плів- коутворюючими сумішами (емульсіями) на основі бітумів БН-1, БН-2 тощо. Плівкоутворюючі суміші наносяться на поверхню укладеного бетону через 2-3 год за допомогою фарбопультів.

9.4  Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5 °С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах вста­ новлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показу­ ють зростання міцності бетону.

9.5  Догляд за бетоном з протиморозними добавками, що витримується в умовах мінусових температур зовнішнього повітря, повинен полягати у наступному:

-    для запобігання втраті вологи або підвищеного зволоження від атмосферних опадів поверхня бетону в конструкції після закінчення бетонування зразу ж покривається шаром гідроізо­ ляційного матеріалу (рубероїд, поліетиленова плівка, прогумована тканина та ін.); не захищені опалубкою поверхні покриваються шаром теплоізоляційного матеріалу (тирса, войлок, шлак тощо);

-    термічний опір опалубки тапокриття повинен забезпечувати в бетоні температуру не нижче розрахункової до набору потрібної міцності;

-    при зниженні температури бетону нижче розрахункової бетонну конструкцію необхідно утеп­ лювати та обігрівати до набирання бетоном потрібної міцності.

10            БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ З ХІМІЧНИМИ ДОБАВКАМИ

10.1  Хімічні добавки застосовуються при приготуванні цементних та цементно-вапняних буді­ вельних розчинів марок 25-200.

10.2  Матеріали, що використовують при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, хімічні добавки), повинні відповідати вимогам діючих стандартів, зазначених в розділі 3 цих норм. Вапно, що застосовується для приготування вапняного тіста, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9179-77*.

10.3  Хімічні добавки МН, СДО, ПДК і ПДКО застосовуються для підвищення легкоукладаль- ності, нерозшаровуваності розчинових сумішей, а також для забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води із розчину пористою осно­ вою в процесі мурувальних робіт.

Для поліпшення технологічних властивостей розчинових сумішей рекомендується така кількість хімічних добавок, % від маси цементу: СДО - 0,03-0,08; МН - 0,02-0,05; ПДК, ПДКО - 0,5-0,8.

Зазначені витрати добавок повинні уточнюватися пробними замісами для призначення опти­мальної їх кількості в залежності від виду цементу, який застосовується, вмісту в'яжучого в розчині та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.

10.4  При застосуванні добавки ПДК поряд з поліпшенням технологічних властивостей роз­ чинових сумішей забезпечується приріст міцності розчину на 8-10 %. При приготуванні будівельних розчинів з рухливістю, що дорівнює рухливості бездобавочного розчину, приріст міцності розчину з добавкою ПДК досягає 15-20 %.

10.5  Добавки МН і СДО, забезпечуючи втягування повітря в розчинову суміш, сприяють еко­ номії вапна в будівельних розчинах до 50 %. При повній заміні вапна в розчині зазначеними

добавками розрахунковий опір мурування з цегли всіх видів знижується на 10 %. В останньому випадку повинні враховуватися вимоги СН 290-74 і нормативних документів з проектування ка­м'яних та армокам'яних конструкцій. При повному використанні розрахункових опорів мурування цементні розчини з повітроутягувальними добавками застосовувати не рекомендується.

Густина розчину при застосуванні добавок, які утягують повітря, повинна знижуватися не більше ніж на 6 %.

10.6 В якості добавок - уповільнювачів тужавлення, які сприяють збереженню рухливості роз-чинових сумішей, застосовуються: ЛСТ, УПБ, КБМ, комплексні добавки ГКЖ-10 (ГКЖ-11) + ЛСТ (УПБ) - (таблиця 11).

Таблиця 11

Рекомендована кількість добавок і орієнтовний строк придатності розчину

10.7Хімічні добавки вводяться в будівельні розчини з водою замішування при їх приготуванні у вигляді водних розчинів.

Вміст безводних добавок у водних розчинах і їх густина визначаються відповідно до обо­в'язкового додатка 5.

10.8Будівельні розчини з хімічними добавками повинні готуватися на централізованих роз- чинових вузлах, які устатковані спеціальним обладнанням для зберігання, приготування і подачі водних розчинів добавок. До технологічних ліній подачі та дозування розчинів добавок повинні пред'являтися вимоги, зазначені в розділі 5 цих норм.

Приготування і застосування будівельного розчину з добавками повинно робитися у відпо­відності з СН 290-74.

10.9Підбір складу будівельного розчину з добавками полягає в коригуванні складу розчину без добавки, підібраного (або призначеного згідно зі СН 290-74) з урахуванням потрібної рухливості розчинової суміші і марки розчину.

Із підібраного будівельного розчину без добавки і з добавкою у кількості, встановленій згідно з таблицями 11 і 12, приготовляються контрольні заміси. З метою встановлення оптимальної кількості добавки повинно прийматися не менше трьох її значень.

Потрібна кількість добавки встановлюється за результатами випробування контрольних зраз­ків, виготовлених згідно з вимогами ГОСТ 5802-86*.

При підборі складу розчину підвищеної збереженості витрату води замішування необхідно зменшити на 8-Ю % у порівнянні з розчином без добавки.

10.10Розчинові суміші підвищеної збереженості повинні транспортуватися на будівельні об'єкти у розчиновозах. На об'єкті розчинові суміші в процесі зберігання необхідно обов'язково пере­ мішувати через кожні 2-4 год протягом 3-5 хвилин.

Зазначений режим перемішування розчинової суміші може змінюватися у залежності від конк­ретних умов (температура навколишнього середовища, характеристика матеріалів, що застосову­ються, тощо).

10.11При приготуванні будівельних розчинів з протиморозними добавками повинні застосову­ ватися матеріали, що відповідають вимогам відповідних стандартів на дані матеріали та вимогам розділу 3 цих норм.

Таблиця 12

Примітка 1. Протиморозні добавки, які включають хлористий кальцій, повинні застосовуватися лише в неармованому муруванні.

Примітка 2. Кількість протиморозних добавок рекомендується призначати, виходячи із середньодо­бової температури за прогнозами на декаду.

10.12  При зведенні будинків безобігрівним способом повинні застосовуватися будівельні роз­ чини марок не нижче 50.

10.13  Вибір виду та призначення кількості протиморозної добавки в будівельні розчини прово­ дять у залежності від очікуваної температури повітря (див. таблицю 12), потрібної міцності розчину, темпів його тверднення (таблиця 13), умов експлуатації будинків та обмежень щодо застосування хімічних добавок, зазначених в обов'язковому додатку 1.

10.14  Застосування цементів марок нижче 300 і цементів з вмістом у клінкері С3А більше 8 % допускається за умови проведення попередньої експериментальної перевірки легкоукладальності і

темпів тверднення розчинів.

.

10.15Застосування протиморозних добавок у будівельних розчинах не допускається:

-    при будуванні цехів, пральних та інших приміщень з підвищеною (більше 60 %) вологістю повітря, гарячих (з температурою більше 40°С) хімічних цехів, а також конструкцій, що розташовані в зоні перемінного рівня води або підлягають зволоженню в період експлуатації;

-    добавки П і П+Б у розчинах, які приготовлені на заповнювачах, що містять реакційноздатний кремнезем;

-    при муруванні стін з силікатної цегли з добавкою П у кількості більше 10 % від маси цементу (за умови застосування П до 10 %) марка цегли повинна бути не нижче 100;

-    при безпосередньому контакті будівельного розчину з протиморозними добавками із за­ кладними деталями з алюмінію і цинку або захисними покриттями з них;

-    в зоні дії блукаючих струмів.

10.16  Підбір складу розчину для зимової кладки повинен проводитися за методикою, наведеною в СН 290-74.

10.17  Для підвищення легкоукладальності цементного розчину рекомендується:

-    при використанні добавок П і П+Б вводити глиняне тісто в об'ємі не більше 40 % від об'єму цементу;

-    при використанні інших добавок (крім П і П+Б) - вводити глиняне або вапняне тісто;

-    застосовувати пластифікуючу добавку ЛСТ у будівельні розчини з добавками П (крім добавки П+Б), НК, ННК та комплексні добавки, які містять хлористі солі (таблиця 14).

Примітка 1. При застосуванні шлакопортландцементу зазначена міцність розчину приймається з коефіцієнтом 0,8. .

Примітка 2. У зв'язку з різною швидкістю тверднення розчинів на різних цементах міцнісні дані, які наведені в таблиці, повинні уточнюватися пробними замісами.

10.18  Для зимового мурування повинні застосовуватися розчини з рухливістю 9-13 см для мурування із звичайної цегли; 5-7 см - для монтажу великоблокових і великопанельних будинків.

10.19Протиморозна добавка в будівельні розчини повинна вводитися у вигляді водних розчинів робочої концентрації.

Розчини солей рекомендується приготовляти підвищеної густини: НН - густиною 1,29 (39 %-й розчин); НК - 1,34 (39 %-й розчин); П - 1,373 (37 %-й розчин); добавки, які включають ХК, - 1,263-1,304 (30-32 %-й розчин).

Густина водних розчинів протиморозних добавок наводиться в обов'язковому додатку 5.

Водні розчини добавок належить зберігати при температурі на 3-5 °С вище ніж температура їх замерзання.

10.20  Використання в процесі мурування та монтажу будинків замерзлої розчинової суміші, а також суміші, яка відігріта гарячою водою, забороняється.

10.21  При приготуванні будівельних розчинів з протиморозними добавками треба дотриму­ ватись вимог СНіП ІІІ-4-80 і цих норм.

11 КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ

11.1Контроль якості бетону і будівельного розчину з добавками здійснюється так само, як і бетону (розчину) без добавок відповідно до вимог діючих державних стандартів, нормативно- технічної та проектно-технологічної документації.

11.2Якість вхідних матеріалів і добавок, які застосовуються при приготуванні бетонів і буді­ вельних розчинів, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технічних умов, наведених у розділі 3 і таблиці 1 цих норм.

11.3Добавки належить зберігати в умовах, які виключають попадання в них сторонніх речовин і атмосферних опадів.

11.4Добавки, які піддаються температурним впливам, після усунення таких впливів повинні зберігати основний позитивний ефект і не призводити до погіршення властивостей бетонної суміші і бетону.

11.5Придатність добавки до застосування визначається за результатами пробних замісів.

11.6Контроль якості водних розчинів добавок полягає в перевірці їх густини і температури при приготуванні.

11.7При зберіганні добавок понад гарантовані терміни, при утворенні осаду, а також при заморожуванні і наступному відтаванні розчин добавки старанно перемішується з наступною пе­ ревіркою густини і властивостей добавки на пробних замісах.

11.8Рухомість бетонної суміші з добавками повинна контролюватися не рідше двох раз за зміну.

11.9При приготуванні і застосуванні бетонів з добавками, які укладаються засобами бетонона- сосної техніки, рухливість бетонної суміші повинна визначатися при завантаженні в приймальний бункер авто бетононасосу і при виході її з бетоноводу (не рідше двох раз за зміну). Проби бетонної суміші для визначення фізико-механічних характеристик бетону повинні відбиратися на виході із бетоноводу.

11.10   При приготуванні бетонних сумішей з подовженим строком придатності додатково по­ винні контролюватися рухливість, розшаровуваність і відповідність заданому часу (часу з моменту приготування бетонної суміші до її укладання).

11.11   При приготуванні будівельних розчинів підвищеної збереженості рухливість розчину з добавками повинна визначатися після його приготування (початкова) та перед укладанням (кінцева).

11.12   Контроль приготування бетонної суміші з протиморозними добавками, крім виконання систематичної перевірки даних, зазначених у пунктах 11.1-11.7, повинен включати замірювання температури: зовнішнього повітря для своєчасної зміни кількості протиморозної добавки і забезпе­ чення якості бетону; води замішування; розчину добавки; заповнювачів; бетонної суміші при виході з бетонозмішувача; бетону в конструкції протягом 15 діб після укладання для вжиття своєчасних заходів для укриття бетону.

Міцність будівельного розчину з протиморозними добавками при зведенні будинків у зимових умовах повинна контролюватися протягом всього зимового періоду. З цією метою повинні виготов­лятися 12 зразків-кубів з розміром сторін 7,07 см із розрахунку об'єму кладки, що виконана протягом не більше трьох діб, або з кожного поверху однієї секції при зведенні великоблокових або велико­панельних будинків.

Зразки випробовуються на стиск таким чином: 9 зразків із 12 -для контролю міцності в строки, необхідні для визначення можливості подальшого зведення будинків (з них 3 зразка через 28 діб перебування на морозі); залишені 3 зразка - після витримування їх протягом зимового періоду та не менше одного місяця при позитивній температурі. Випробування зразків повинно проводитись після 4-годинного відтавання при температурі 18-20 °С.

12            ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

12.1  При провадженні робіт із застосуванням добавок необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, зазначених в СНІП ІІІ-4-80, вимог нормативно-технічної документації на добавку і вимог цих норм.

12.2  Добавки повинні відповідати санітарко- і радіаційно-гігієнічним вимогам РСН України 356-91, НРБ-76/87, ОСП-72/80.

12.3  До роботи з добавками допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і відповідний інструктаж з техніки безпеки.

Особам, що працюють з добавками, необхідно проходити періодично медичні огляди згідно з наказом Мінохоронздоров'я № 555 від 29.09.1989.

12.4  При роботі з добавками належить дотримуватись загальних вимог захисту за ГОСТ 12.4.011-89, користуватися засобами індивідуального захисту (гумовими рукавицями, про- типиловими респіраторами, захисними окулярами, спецодягом), дотримуватись правил особистої гігієни.

Необхідно виключити можливість попадания добавок на шкіру, в очі, в їжу. Вимоги спецзахисту шкіри повинні відповідати ГОСТ 12.4.068-79.

12.5У приміщеннях, в яких проводяться роботи з добавками, повинні бути вивішені правила техніки безпеки.

12.6Забороняється приймати їжу в приміщеннях, де зберігаються добавки або готуються їх розчини.

12.7Приміщення для зберігання добавок, приготування та застосування їх розчинів повинні бути обладнані припливно-витяжною і місцевою вентиляцією за ГОСТ 12.4.021, СНіП II.04-05-91 і освіт­ ленням за СНіП ІІ-4-79.

12.8Приміщення для зберігання і приготування вибухонебезпечних добавок (нітрити, нітрати та ін.) за вибухобезпекою повинні відповідати СНІП 2.09-08-85 і пожежобезпекою - ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.3.030-83.

12.9У приміщеннях для зберігання добавок та приготування їх розчинів забороняється паління, застосування відкритого вогню (газо-, електрозварювання та ін), а також повинна бути виключена можливість іскріння і короткого замикання електроустаткування. Приміщення повинні бути забез­ печені відповідними засобами пожежогасіння.

12.10  Технологічне устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.061-81.                                            

12.11  Устаткування, трубопроводи та місткості повинні бути заземлені за ГОСТ 12.1.018, СНІП Ш-4-80.

12.12  Відходи виробництва повинні складуватися, утилізуватися та знешкоджуватися.

12.13  Параметри повітря у виробничих приміщеннях повинні відповідати ГОСТ 12.1.005-88.

12.14  Періодичність контролю і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні від­ повідати ГОСТ 17.2.3.02-78.

12.15  Охорона природи та викиди в атмосферу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 і ГОСТ 17.2.3.02-78.

12.16  Добавки перевозяться в затареному виді транспортом будь-якого виду, що забезпечує збереженість тари від механічних пошкоджень відповідно до правил перевезення вантажів, які діють на відповідних видах транспорту.

Перевезення незатарених добавок забороняється.

13            ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

13.1Добавки не повинні виділяти в зовнішнє середовище шкідливі хімічні речовини у кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК).

13.2Добавки і матеріали, які застосовують для бетонів і розчинів житлово-цивільного будів­ ництва, за питомою активністю природних радіонуклідів повинні відповідати вимогам РСН 356-91.

13.3Усі переділи одержання бетонів і будівельних розчинів з використанням добавок повинні здійснюватися за замкненим циклом.