ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Інженерне обладнання будинків і споруд

Пожежна автоматика будинків і споруд

ДБН В.2.5-13-98

ДБН В.2.5-13-98 На заміну СНІП 2.04.09-84, ВСН 25-09.07-85

Ці норми поширюються на проектування та монтаж автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, а також неавтоматичних дренчерних, газових та порошкових установок пожежогасіння і неавтоматичних установок пожежної сигналізації для будинків і споруд різного призначення.

Дані норми не поширюються на проектування та монтаж автоматичних установок пожежо­гасіння і пожежної сигналізації для:

-  будинків і споруд, що проектуються за спеціальними нормами;

-  технологічних установок, розташованих поза будинками;

-  складських будівель з висотою стелажного складування продукції більше 25 м;

-  складських будівель з пересувними стелажами з висотою складування більше 5,5 м;

-  складських будівель з висотою складування продукції на підлозі більше 5,5 м;

-  складських будівель для зберігання спалимих сипких матеріалів, аерозольної продукції;

-  складських будівель лаків, фарб, смол, каучуків, шинної продукції, легкозаймистих і горючих рідин з висотою складування продукції більше 5,5 м;

-  житлових квартирних будинків.

Норми також не поширюються на проектування та монтаж установок порошкового поже­жогасіння для гасіння металів (пожежі класу Д ГОСТ 27331-87), а також установок імпульсної дії.

Проектування і монтаж вищеперелічених установок пожежогасіння і пожежної сигналізації здійснюється за відомчими нормативними документами (далі - НД) та технічною документацією.

Терміни та визначення наведені в додатку А.

1 ПРОЕКТУВАННЯ ПОЖЕЖНОЇ АВТОМАТИКИ

1.1 Загальні положення

1.1.1  Автоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції авто­матичної пожежної сигналізації.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автома­тичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.

1.1.2 Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.

1.1.3  Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дис­танційний та місцевий пуск.

1.1.4  Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням НД, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпе­кою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.

За відсутності в НД необхідних параметрів автоматичних установок пожежогасіння рекомен­дується використовувати дані додатків Б, Д, Ж.

1.1.5  Параметри автоматичних установок пожежогасіння належить приймати в залежності від груп приміщень, наведених в додатку В.

1.1.6 Вимоги до обладнання складів, які мають висоту стелажного зберігання продукції більше 5,5 м, наведені в додатку Г.

1.1.7 За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів устано­вок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.

Зміст

1 Проектування пожежної автоматики

1.1 Загальні положення   

1.2 Установки водяного та пінного пожежогасіння

Спринклерні установки

Дренчерні установки

Трубопроводи установок

Водопостачання установок

1.3 Установки газового пожежогасіння

Установки об'ємного пожежогасіння

Установки локального пожежогасіння

Трубопроводи установок

Вентиляційні системи приміщень

Станції пожежогасіння

1.4 Установки порошкового пожежогасіння

Установки об'ємного пожежогасіння

Установки локального пожежогасіння  

Трубопроводи установок

Розміщення установок. Станція пожежогасіння

Обмеження  

1.5 Електротехнічна частина

Електрозабезпечення

Електрокерування  

Контроль і сигналізація

Заземлення

1.6 Установки пожежної сигналізації

Пожежні сповіщувачі установок

Обладнання, апаратура та приміщення для їх розміщення

Локальні мережі і лінії електроживлення

Електрозабезпечення установок

Заземлення

2 Монтаж пожежної автоматики  

2.1  Загальні положення  

2.2 Монтаж і випробування автоматичних установок пожежогасіння

Монтаж і випробування трубопроводів

Монтаж зрошувачів і розпилювачів

Монтаж тросових спонукальних систем

Монтаж і випробування трубопровідної арматури і обладнання  

Монтаж електрообладнання і електропроводок

2.3 Монтаж і випробування автоматичних установок пожежної сигналізації

Монтаж сповіщувачів

Монтаж приймально-контрольних пристроїв і оповіщувачів  

Монтаж електричних проводок   

2.4 Налагодження установок пожежної автоматики

2.5 Вимоги техніки безпеки

2.6 Прийняття в експлуатацію установок пожежної автоматики

Маркірування і пломбування

Гарантії

Додаток А. Терміни і визначення

Додаток Б. Методика розрахунку установок водяного і пінного пожежогасіння

Додаток В. Групи приміщень (виробництв і технологічних процесів) за ступенем небезпеки розвитку пожежі в залежності від їх функціо­нального призначення і пожежного навантаження горючих матеріалів

Додаток Г. Вимоги до обладнання складів, що мають висоту складування від 5,5 до 25 м   

Додаток Д. Методика розрахунку установок об'ємного газового пожежогасіння

Додаток Е. Характеристики вогнегасних порошків

Додаток Ж. Методика розрахунку установок порошкового пожежогасіння з розподільною мережею

Додаток К. Вибір автоматичних пожежних сповіщувачів в залежності від призначення приміщень*

Додаток Л. Розміщення автоматичних і ручних пожежних сповіщувачів

Додаток М. Місця встановлення ручних пожежних сповіщувачів в залежності від призначення приміщень

Додаток Н. Виробнича документація, що оформляється при монтажі установок пожежної автоматики

Додаток П. Документація, що оформляється при прийнятті в експлуатацію   

Додаток Р. Документація, що оформляється при виявленні дефектів в період експлуатації

1.2 Установки водяного та пінного пожежогасіння

1.2.1Установки водяного, пінного, а також водяного пожежогасіння зі змочувачем підроз­ діляються на спринклерні та дренчерні.

Параметри установок водяного пожежогасіння зі змочувачем належить визначати аналогічно параметрам установок водяного пожежогасіння.

1.2.2  При обладнанні будинків і споруд водяними і пінними установками пожежогасіння, при техніко-економічному обгрунтуванні допускається передбачати установки пожежогасіння в при­ міщеннях, де за нормами вимагається тільки автоматична пожежна сигналізація. Для цих приміщень витрати вогнегасної речовини не повинні бути визначальними, а інтенсивність зрошення прий­ мається нормативною.

1.2.3  Для кожної секції установки пожежогасіння слід передбачати окремий вузол керування.

1.2.4  За наявності в приміщенні технологічних площадок, виконаних із суцільного матеріалу, обладнання або вентиляційних коробів (нахилених або горизонтальних) з мінімальним розміром по ширині або діаметру більше ніж 0,75 м, розташованих на висоті від підлоги не менше 0,70 м, належить під ними додатково встановлювати спринклерні або дренчерні зрошувачі, спонукальну систему установки пожежогасіння.

Спринклерні установки

1.2.5Спринклерні установки пожежогасіння в залежності від температури повітря в примі­ щеннях належить проектувати:

-    водозаповненими - для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 °С та вище;

-    повітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­ валістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С більше як 240 діб на рік;

-    водоповітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­ валістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С 240 і менше діб на рік.

1.2.6  В складських приміщеннях із стаціонарними стелажами, з висотою складування продукції від 5,5 до 25 м належить передбачати встановлення спринклерних зрошувачів в зоні високостелаж- ного зберігання продукції під перекриттям (покриттям), під екранами у внутрішньостелажному просторі, а також під перекриттям (покриттям) в зонах прийняття, упакування та відправлення продукції.

1.2.7  Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. Ця вимога не поширюється на проектування установок для внутрішньостелажного простору приміщень, передбачених в 1.2.6, а також для захисту конструкцій будинків, споруд і вентиляційних камер.

За вихідні дані для розрахунку установок, що захищають конструкції будинків і споруд, а також приміщень вентиляційних камер, належить приймати параметри установок, призначених для захисту приміщень І групи, наведених у таблиці Б. 1 додатка Б.

1.2.8  В межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра.

1.2.9  Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору - не більше 500 зрошувачів. При цьому загальна ємкість трубопроводів кожної секції повітряних та водоповітряних установок повинна бути не більше 3 м³.

1.2.10Спринклерні зрошувачі установок належить встановлювати в приміщенні або в облад­ нанні з максимальною температурою навколишнього повітря, °С:

до 50                 - з температурою руйнування теплового замка                   72 °С;

від 51   до  70                           те саме                                                        93 °С;

від 71   до 100                           -"-                                                              141 °С;

від 101  до 140                            -"-                                                            182 °С;

від 141 до 200                           -"-                                                              240 °С.

1.2.11Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або вниз, в повітряних і водоповітряних установках - розетками вгору.

Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпен­дикулярно площині перекриття (покриття), спринклерні зрошувачі установок пінного пожежога­сіння - дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 15° до вертикалі.

1.2.12Спринклерні настінні зрошувачі використовуються у водозаповнених, повітряних і водо­ повітряних установках. Відбивач зрошувача належить розміщувати паралельно площині підлоги.

Для неопалюваних складів з висотним стелажним зберіганням у внутрішньостелажному прос­торі належить використовувати настінні зрошувачі.

1.2.13В будинках з балковими перекриттями (покриттями), які мають нульову межу поши­ рення вогню, з виступними частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 м, а в інших випадках - більше 0,2 м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття), що виступають, у кожному такому відсіці з урахуванням забез­ печення рівномірності зрошення підлоги.

1.2.14В будинках з односхилими і двосхилими покриттями, що мають нахил більше ніж 1/3, відстань по горизонталі від спринклерних зрошувачів до стін і від спринклерних зрошувачів до гребеня покриття повинна бути не більше 1,5м- при покриттях з нульовою межею поширення вогню та не більше 0,8 м - в інших випадках.

1.2.15Відстань від розетки спринклерного зрошувача установки водяного пожежогасіння до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,08 до 0,4 м.

Відстань від нижньої площини дифузора пінного спринклерного зрошувача до площини пе­рекриття (покриття) повинна бути не більше 0,5 м.

Відстань від відбивача спринклерного настінного зрошувача до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,07 до 0,15 м.

1.2.16У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі слід встановлювати під екра­ ном, відстань від розетки спринклерного зрошувача до екрана повинна бути від 0,10 до 0,25 м. Відстань від розетки зрошувача до верху вантажів, які зберігаються, повинна бути не менше 0,05 м.

1.2.17Для подавання води або води зі змочувачем належить використовувати зрошувачі сприн­ клерні з ввігнутою розеткою (установлення розеткою вгору), з плоскою розеткою (установлення розеткою вниз) та настінні зрошувачі.

У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі з ввігнутою розеткою встановлю­ються розеткою вниз.

Для подавання розчину піноутворювача і отримання піни належить використовувати зрошувачі пінні спринклерні.

1.2.18Відстань між спринклерними зрошувачами установок водяного пожежогасіння, що вста­ новлені під рівним (без виступів) перекриттям (покриттям), повинна бути не менше 1,5м.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) не повинна перевищувати половини відстані між спринклерними зрошувачами, вказаної в додатку Б.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) з ненормованою межею поширення вогню не повинна перевищувати 1,2 м.

1.2.19В місцях, де існує небезпека механічного пошкодження, спринклерні зрошувачі повинні бути захищені.

Дренчерні установки

1.2.20Автоматичне включення дренчерних установок належить здійснювати від спонукальної системи з легкоплавкими замками або спринклерними зрошувачами, від автоматичних пожежних сповіщувачів, а також від технологічних датчиків.

1.2.21Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик і карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі.

1.2.22Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.

1.2.23  Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасної речовини не менше 1,0 л • с-¹ на 1 м  ширини прорізу.

1.2.24  В дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз.

В дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну.

1.2.25Розрахунковий рівень заповнення приміщення піною при об'ємному пінному пожежо­ гасінні повинен перевищувати не менше як на 1 м найвищу точку обладнання, яке захищається.

При визначенні загального об'єму захищуваного приміщення об'єм обладнання, що знаходить­ся в цьому приміщенні, не слід віднімати від об'єму захищуваного приміщення.

1.2.26Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (по­ криття) повинна бути в межах від 0,08 до 0,4 м.

Розміщення сповіщувачів пожежної сигналізації в спонукальних системах повинне відповідати вимогам розділу 1.6.

1.2.27Спонукальний трубопровід дренчерних установок, заповнений вогнегасною речовиною, належить встановлювати на висоті не більше 1/4 постійного напору (в метрах) у трубопроводі під вузлом керування відносно запірних клапанів.

Трубопроводи установок

1.2.28Трубопроводи установок пожежогасіння проектують із сталевих труб за таблицею Б.7. З'єднання труб виконують, як правило, зварюванням. В приміщеннях, що відносяться за пожеж­ ною небезпекою до категорії А і Б, допускається з'єднання труб нарізкою.

1.2.29Відстань від трубопроводу до будівельних конструкцій повинна бути не менше 0,02 м.

1.2.30Підвідні трубопроводи (зовнішні і внутрішні) необхідно проектувати кільцевими. Підвідні трубопроводи, як правило, проектують тупиковими для трьох і менше вузлів керування,

при цьому довжина зовнішнього тупикового трубопроводу не повинна перевищувати 200 м.

1.2.31Підвідні кільцеві трубопроводи повинні розділятися засувками на ремонтні ділянки. На кожній ремонтній ділянці повинно бути не більше 3-х вузлів керування.

1.2.32 Зовнішні підвідні трубопроводи установок водяного пожежогасіння проектують, як пра­ вило, спільними з трубопроводами протипожежного, виробничого або господарчо-питного водо­ проводу.

1.2.33Не допускається приєднання до живильних та розподільних трубопроводів установок пожежогасіння технологічного або санітарно-технічного обладнання.

1.2.34Не допускається встановлення запірної арматури на живильних та розподільних трубо­ проводах, за винятком випадків, передбачених в 1.2.35, 1.2.36, 1.2.37.

1.2.35В приміщеннях категорії В за пожежною небезпекою на живильних трубопроводах водо- заповнених спринклерних установок діаметром 65 мм і більше допускається встановлення внутрішніх пожежних кранів з ручними водяними та пінними пожежними стволами. При цьому встановлення кнопок дистанційного пуску насосів біля пожежних кранів не потрібно.

1.2.36Секція спринклерної установки з 12 і більше пожежними кранами повинна мати два вводи. Другий ввід з засувкою допускається здійснювати від суміжної секції. При цьому над вузлами керування необхідно передбачати засувки з ручним приводом, а підвідний трубопровід повинен бути закільцьованим і між цими вузлами керування встановлена розподільна засувка.

1.2.37Для захисту дверних та технологічних прорізів допускається приєднувати дренчерні завіси до живильних та розподільних трубопроводів спринклерних установок. Дренчерні завіси з спону­ кальними системами і місцевим пуском допускається приєднувати тільки до живильних трубо­ проводів спринклерних установок.

1.2.38На одній вітці розподільного трубопроводу установок, як правило, встановлюють не більше шести зрошувачів з діаметром вихідного отвору до 12 мм включно і не більше чотирьох зрошувачів з діаметром вихідного отвору більше 12 мм.

1.2.39Діаметр трубопроводу гідравлічної спонукальної системи дренчерної установки повинен бути 25 мм, а пневматичної - 15 мм.

1.2.40Вузли керування установок пожежогасіння, як правило, розміщують в приміщеннях на­ сосних станцій. Допускається розміщення вузлів керування в приміщеннях, що захищені установками пожежогасіння, за винятком приміщень категорій А і Б або поза ними.

Вузли керування, як правило, розміщують на перших, цокольних і підвальних поверхах згідно з вимогами СНІП 2.04.01-85.

До вузлів керування установок пожежогасіння повинен бути забезпечений вільний доступ обслу­говуючого персоналу.

Вузли керування, що розміщені в захищуваних приміщеннях, а також поза захищуваними приміщеннями, в приміщеннях з пожежної небезпеки, що відносяться до категорії В, відокремлю­ються від них протипожежними перегородками І типу і протипожежними перекриттями 3 типу, а ті, що розміщені в приміщеннях категорій Г або Д, - скляними або сітчастими перегородками, які не заважають візуальному контролю за приладами вузла керування.

Температура повітря в приміщеннях вузлів керування повинна бути не нижче 5 °С, з природним  або штучним робочим освітленням, що забезпечує на робочих поверхнях освітленість не менше 75 лк і аварійним освітленням - не менше 15 лк.

1.2.41На вводах або на обвідних трубопроводах пожежних насосів підвищувальних насосних станцій належить передбачати пристрої регулювання тиску при зміні тиску в водопровідній мережі. Тиск в напірних трубопроводах насосних станцій не повинен перевищувати значення 1,0 МПа.

1.2.42Для забезпечення працездатності установок водяного і пінного пожежогасіння необхідно виконати гідравлічний розрахунок діаметрів трубопроводів за методикою додатка Б.

1.2.43Трубопроводи установок пожежогасіння, що подають вогнегасну речовину на осередок пожежі, не повинні мати гнучких стикових з'єднань.

1.2.44      Живильні і розподільні трубопроводи повітряних і водоповітряних спринклерних устано-  вок слід прокладати з уклоном в бік вузла керування або спускних пристроїв, що дорівнює:

0,01   - для труб з зовнішнім діаметром менше 57 мм; 0,005 - для труб з зовнішнім діаметром 57 мм і більше.

Водопостачання установок

1.2.45      Як джерело водопостачання установок водяного пожежогасіння, як правило, використо­ вують водопроводи різного призначення.

Для установок пінного пожежогасіння, як правило, використовують водопроводи непитного призначення, в яких якість води відповідає технічним вимогам на застосовувані піноутворювачі.

1.2.46      Запас води для установок пожежогасіння допускається зберігати в резервуарах водо­ проводів різного призначення, обладнаних пристроями, що не допускають витрати вказаного запасу води на інші потреби.

Об'єм води до 1000 м³ повинен зберігатися в одному резервуарі.

1.2.47При визначенні об'єму резервуара для установки водяного пожежогасіння належить передбачати можливість гарантованого поповнення його водою з мережі водопроводу автоматично, на весь час пожежогасіння.

1.2.48Тип запірної арматури (засувки) на трубопроводі, що наповнює резервуар вогнегасною речовиною, повинен забезпечувати візуальний контроль (за положенням штока) її стану(відкрито- закрито). Вказану арматуру належить встановлювати в приміщенні насосної станції.

1.2.49Контрольно-вимірювальне обладнання з мірною рейкою для візуального контролю рівня вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) належить розміщувати в приміщенні насосної станції.

При автоматичному наповненні резервуара вказане обладнання не передбачається.

1.2.50  Для установок пінного пожежогасіння належить передбачати, крім основного об'єму, 100% резервний об'єм піноутворювача.

Резервний об'єм піноутворювача зберігається на складі або в резервуарах установки. Для збе­рігання основного і резервного об'ємів піноутворювача (розчину піноутворювача), як правило, передбачають два самостійних резервуари. При використанні одного резервуара його ємкість не повинна бути більше 1000 м³.

1.2.51   При визначенні необхідної для пожежогасіння кількості води, піноутворювача, розчину піноутворювача належить враховувати внутрішній об'єм трубопроводів установки пожежогасіння.

1.2.52   Максимальний строк відновлення основного об'єму вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) установок автоматичного пожежогасіння належить приймати згідно з СНІП 2.04.02-84.

1.2.53   Для забезпечення розрахункового тиску в трубопроводах спринклерних установок і під­ відних трубопроводах дренчерних установок, необхідного для спрацювання вузлів керування, на­ лежить передбачати імпульсний пристрій (автоматичний водоживильник) - металеву ємкість, що заповнена водою або розчином піноутворювача (не менше 0,5 м³) і стиснутим повітрям.

В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки більше ЗО м кількість води або розчину піноутворювача в імпульсному пристрої повинна бути не менше 1 м³.

Як імпульсний пристрій можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском, що дорівнює або більше розрахункового.

1.2.54   В установках пожежогасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дис­ танційний пуск, або привод від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установки з розрахун­ ковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хвилин.

1.2.55   Імпульсний пристрій або автоматичний водоживильник в будівлях заввишки більше 30 м, як правило, розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

1.2.56   Автоматичний водоживильник (імпульсний пристрій) повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

1.2.57   В насосній станції кількість пожежних насосів і насосів-дозаторів повинна бути не менше двох кожного типу (в тому числі один резервний).

1.2.58   Рівень осі насоса належить, як правило, розташовувати так, щоб забезпечити повне заливання корпуса насоса вогнегасною речовиною. Корпус насоса належить розташовувати під заливанням не менш ніж на 0,5 м від розрахункового рівня вогнегасної речовини у резервуарі установки пожежогасіння.

1.2.59   У резервуарі установки пінного пожежогасіння належить прокладати по внутрішньому периметру перфорований трубопровід на 0,1 м нижче розрахункового рівня води, призначений для подавання та перемішування піноутворювача.

1.2.60   Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння по забезпечейню подавання до них води належить відносити до І категорії за СНІП 2.04.02-84.

1.2.61   Насосні станції належить розміщувати в окремому приміщенні будинків на перших, цокольних і підвальних поверхах з урахуванням вимог СНІП 2.04.01-85. Вони повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Насосні станції допускається розміщувати в окремих будинках або прибудовах.

1.2.62   Приміщення насосної станції належить відокремлювати від інших приміщень проти­ пожежними перегородками І типу та перекриттями 3 типу.

Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче 5 °С, відносну вологість повітря слід приймати відповідно до категорії робіт І-Б за ГОСТ 12.1.005-88.

Робоче і аварійне освітлення слід приймати згідно з СНІП ІІ-4-79.

Станція повинна бути обладнана телефонним зв'язком з приміщенням пожежного поста або іншим приміщенням з персоналом, що веде цілодобове чергування.

Біля входу в станцію повинно бути світлове табло з написом "Станція пожежогасіння".

1.2.63Обладнання у приміщенні насосної станції слід розміщувати за СНІП 2.04.02-84.

1.2.64Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння повинні мати патрубки зі з'єдну­ вальними головками діаметром 80 мм, зворотними клапанами і засувками для приєднання рукавів пожежних машин.

Кількість патрубків повинна бути не менше двох і приймається за умови забезпечення подавання в підвідний трубопровід розрахункової кількості вогнегасної речовини.

1.3 Установки газового пожежогасіння

1.3.1Установки газового пожежогасіння за методом гасіння підрозділяються на установки:

-    об'ємного пожежогасіння;

-    локального пожежогасіння по об'єму;

-    локального пожежогасіння по площі.

За типом обладнання, що застосовується, розрізняють:

-    установки з централізованим зберіганням вогнегасної речовини;

-    установки з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини.

1.3.2  Пуск установки газового пожежогасіння здійснюється електричним, пневматичним, пнев- моелектричним, механічним (тросовим) або електромеханічним способом.

1.3.3  В ємкостях установки газового пожежогасіння з централізованим зберіганням основного об'єму вогнегасної речовини повинен передбачатися 100 % резервний об'єм вогнегасної речовини.

1.3.4  В установках газового пожежогасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної ре­ човини належить, як правило, використовувати ємкості однакової місткості.

Резервний об'єм вогнегасної речовини для цих установок належить зберігати на складі в заряд­жених ємкостях, що готові до використання. Резервну кількість заряджених ємкостей належить передбачати на кожний типорозмір.

Належить передбачати таку кількість резервних балонів для заміни:

-    спрацьованих балонів кожного типорозміру - з розрахунку кількості балонів установки для захисту приміщення найбільшого об'єму;

-    несправних балонів - один резервний балон на кожні вісім балонів даного типорозміру.

1.3.5Кількість вогнегасної речовини на проведення випробувань установки газового поже­ жогасіння приймається із умов захисту приміщення найменшого об'єму об'єкта.

Установки об'ємного пожежогасіння

1.3.6В установках газового пожежогасіння застосовуються такі вогнегасні речовини:

-    двоокис вуглецю (СО₂) (із зберіганням при низькому тиску в ізотермічних ємкостях і при високому тиску - в балонах батарей);

-    хладон 114В2 (тетрафтордіброметанС₂F₄Вг₂);

-    хладон 13В1 (бромтрифторметан СF₃Вг);

-    азот;

-    аргон.

Методика розрахунку установок наведена в додатку Д.

Гідравлічний розрахунок установок пожежогасіння при застосуванні як вогнегасної речовини азоту і аргону належить виконувати за спеціальними нормативними документами (рекомендаціями або інструкціями, узгодженими та затвердженими в установленому порядку).

1.3.7Вогнегасна речовина подається в приміщення за допомогою розпилювачів. Кількість розпилювачів на одній вітці, як правило, не перевищує шести.

Розпилювачі належить розміщати з урахуванням забезпечення ними рівномірного розподілу вогнегасної речовини в захищуваному просторі, при цьому відстань між розпилювачами не повинна перевищувати 4 м, а відстань від розпилювача до стін повинна бути не більше 2 м.

1.3.8При визначенні розрахункового об'єму приміщення об'єм обладнання, що розміщується в ньому, не слід віднімати від загального об'єму приміщення.

Установки об'ємного пожежогасіння допускається застосовувати для захисту приміщень, що мають площу постійно відкритих прорізів не більш як 10 % від сумарної площі огороджувальних будівельних конструкцій.

1.3.9Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння для захисту приміщень, в яких можливе перебування людей, повинні мати пристрої відключення автоматичного пуску згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83*.

Установки локального пожежогасіння

1.3.10   Установки локального пожежогасіння по об'єму застосовуються для гасіння загоряння окремо розташованих станків, агрегатів або іншого обладнання, а також у тих випадках, коли застосування установок об'ємного пожежогасіння технічно неможливе або економічно недо­ цільне.

1.3.11  Розрахунковий об'єм локального пожежогасінні визначається як добуток площі основи обладнання на його висоту. При цьому габарити обладнання (довжина, ширина, висота) повинні бути умовно збільшені на 1 м.

1.3.12  При локальному пожежогасіння по об'єму належить застосовувати як вогнегасну речо­ вину двоокис вуглецю, хладон 114В2.

1.3.13  Нормативна масова вогнегасна концентрація при локальному гасінні по об'єму складає:

-    для двоокису вуглецю - 6,00 кг • м^-3;

-    для хладону 114В2 - 3,50 кг • м^-3.

Час випуску вогнегасної речовини не повинен перевищувати 30 с.

1.3.14Установки локального пожежогасіння по площі, в яких використовують шланг з розтру­ бом, належить застосовувати для гасіння окремих осередків займання в приміщеннях 1 групи, що мають об'єм, де створювана концентрація газу не буде шкідлива для здоров'я людей.

Як вогнегасна речовина в установках локального пожежогасіння по площі застосовується дво­окис вуглецю.

1.3.15Установки локального пожежогасіння по площі належить розміщати таким чином, щоб до кожного можливого осередку займання вогнегасна речовина могла подаватися по шлангах від двох самостійних установок.

Трубопроводи установок

1.3.16  Живильні і розподільні трубопроводи установок газового пожежогасіння належить вико­ нувати із сталевих труб за ГОСТ 8732-91 та ГОСТ 8734-91. Діаметри і товщина стінок труб визнача­ ються розрахунком за методикою, що наведена у додатку Д.

1.3.17  Спонукальні трубопроводи установок газового пожежогасіння належить виконувати із сталевих труб за ГОСТ 10704-91. Умовний прохід труб повинен дорівнювати 15 мм.

Трубопроводи та їх з'єднання повинні забезпечувати герметичність і витримувати розрахункові тиски.

Вентиляційні системи приміщень

1.3.18  У вентиляційних системах приміщень, обладнаних пожежною автоматикою, належить передбачати автоматичне відключення вентиляторів, включення заслонок або клапанів за командою установок автоматичного пожежогасіння. При цьому час повного закриття заслонок і клапанів не повинен перевищувати 30 с.

1.3.19  Витяжна вентиляція газовидалення в цих приміщеннях повинна забезпечувати видалення газу із нижньої зони після закінчення роботи установки. Допускається з цією метою передбачати пересувні вентиляційні установки.

Станції пожежогасіння

1.3.20      Станційне обладнання установок газового пожежогасіння з централізованим зберіганням вогнегасної речовини належить розміщувати в приміщенні станції пожежогасіння, відокремленому від інших приміщень протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу.

Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати під і над приміщеннями з ка­тегоріями виробництв А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежогасіння.

Приміщення станції пожежогасіння за наявності у ньому ізотермічних ємкостей з двоокисом вуглецю, крім зазначених вимог, не можна розміщати під, над і поряд з приміщеннями, призна­ченими для масового перебування людей.

Допускається встановлювати ізотермічні ємкості з двоокисом вуглецю поза приміщенням стан­ції пожежогасіння з улаштуванням над ними навісу і сітчастої огорожі по периметру площі збе­рігання.

1.3.21Приміщення станції пожежогасіння належить розміщувати в підвалах або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції вище першого поверху. При цьому підйомно-транспортне обладнання будинків, споруд повинно забезпечити можливість доставки та обслуговування обладнання станції.

Вихід з приміщення станції належить передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з пожежо- та вибухонебезпечних приміщень, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежогасіння.

1.3.22Приміщення станції пожежогасіння повинно мати висоту не менше 2,5 м для установок з балонами і не менше 3,5 м для установок з ізотермічними ємкостями. Приміщення повинно мати постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію з двократним повітрообміном протягом 1 год, з видаленням повітря з нижньої зони.

Температура повітря в приміщенні станції повинна бути не нижче 15 °С і не вище 35 °С, відносна вологість - не більше 80 % при 25 °С, освітленість - не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання.

Належить передбачати аварійне освітлення згідно з вимогами СНІП II-4-79.

Приміщення станції повинно бути обладнані телефонним зв'язком з приміщенням чергового персоналу.

Біля входу в приміщення станції пожежогасіння повинно бути встановлене світлове табло з написом "Станція пожежогасіння".

1.3.23Проходи для обслуговування обладнання, що містить вогнегасну речовину, повинні мати ширину не менше 0,7 м, а відстань між обслуговуючою частиною і стіною - не менше 0,8 м. Ширина проходів, що ведуть до клапанів розподільних пристроїв, повинна бути не менше 0,8 м.

Допускається встановлення батарей з вогнегасною речовиною біля стіни.                                       

Відстань між виступними частинами обладнання, що містять вогнегасну речовину, і шафами електрокерування з боку обслуговування повинна бути не менше 2 м.

1.3.24Обладнання установок газового пожежогасіння з децентралізованим зберіганням вогне­ гасної речовини належить розміщувати в приміщенні, яке підлягає протипожежному захисту, або в безпосередній близькості від нього.

Обладнання належить встановлювати згідно з вимогами технічної документації. Кріплення обладнання належить виконувати до будівельних конструкцій, межа вогнестійкості яких відповідає перегородкам 1 типу і перекриттям 3 типу.

При розміщенні обладнання необхідно забезпечити зручність технічного обслуговування та передбачити заходи, що виключають несанкціонований доступ до нього.

1.3.25Обладнання, що містить вогнегасну речовину, і балони із стисненим повітрям слід роз­ міщувати не ближче 1 м від джерела тепла.

1.4 Установки порошкового пожаротушения

1.4.1 Установки порошкового пожаротушения подразделяются:

а) по способу тушения на:

-  установки объемного пожаротушения;

-  установки локального пожаротушения по объему;

-  установки локального пожаротушения по площади;

б) по способу пуска на:

-  автоматические установки с дублирующим ручным пуском (местным и (или) дистанцион­ным);

-  ручные установки с местным и (или) дистанционным пуском;

в) по конструктивному исполнению на:

-  установки с распределительной сетью с автономным или централизованным источником рабочего газа;

- установки с лафетным стволом;

-  установки с ручным стволом;

г) по способу построения на:

-  агрегатные установки;

-  модульные установки.

1.4.2  Пуск установок может быть электрическим, пневматическим, гидравлическим, механи­ческим или комбинированным.

1.4.3 Устройства дистанционного и ручного пуска установок должны быть защищены и разме-щаться согласно ГОСТ 12.4.009-83*.

1.4.4  В зависимости от класса возможного пожара (ГОСТ 27331-87) на защищаемом объекте, установки должны заряжаться огнетушащим порошком (далее - ОП) соответствующей марки.

Основные технические характеристики ОП общего назначения (типы ВС и ABC) приведены в приложении Е.

1.4.5 В качестве рабочего газа в установках порошкового пожаротушения могут использоваться сжатый воздух и азот по ГОСТ 9293-74*, двуокись углерода по ГОСТ 8050-85.

Точка росы рабочего газа должна быть не выше минус 40 °С.

1.4.6  Установки должны быть обеспечены 100 %, относительно расчетного, запасом ОП и рабочего газа, который хранится на объекте, с целью обеспечения перезарядки установки после ее срабатывания в течение 24 часов.

В случаях, когда возможно повторное воспламенение горючего материала, следует предус­матривать 100 % резерв ОП.

1.4.7 Допускается применение установок порошкового пожаротушения для защиты объектов, где используются установки с другими огнетушащими веществами (вода, пена, газ).

1.4.8 Диапазон температур эксплуатации установок порошкового пожаротушения следует при­нимать в зависимости от их климатического исполнения.

Установки объемного пожаротушения

1.4.9 Установки объемного пожаротушения предназначены для создания среды, не поддержива­ющей горение во всем объеме защищаемого помещения, и могут применяться только для защиты объектов, представляющих собой замкнутое пространство, причем общая площадь проемов в ограж­дении, которые не закрываются перед срабатыванием установки, не должна превышать 15 % от суммарной площади ограждающих строительных конструкций. При этом, если общая площадь проемов, которые не закрываются, больше чем 1%, должно предусматриваться дополнительное количество ОП, рассчитываемое в соответствии с методикой, изложенной в приложении Ж.

Двери в помещение, подлежащее противопожарной защите, должны быть самозакрывающи­мися.

Вентиляция этого помещения должна отключаться до начала истечения ОП при срабатывании установки.

Не рекомендується застосовувати установки об'ємного пожежогасіння для захисту приміщень заввишки більше 4,5 м і об'ємом більше 1000 м³.

1.4.10За конструктивним виконанням установки об'ємного пожежогасіння є, як правило, уста­ новками з розподільною мережею трубопроводів, в яких встановлюються розпилювачі.

Конструкція розподільних мереж повинна забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що по­дається, між розпилювачами, що в ній встановлені. Об'єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, що ним забезпечується, висота розміщення і відстань між розпилювачами має від­повідати вимогам технічної документації на відповідні види установок і розпилювачів.

1.4.11Установки об'ємного пожежогасіння повинні забезпечити подавання ВП в кількості не менше 0,6 кг на кубічний метр приміщення за час від 20 до 30 с.

Інтенсивність подавання ВП повинна бути не менше 0,02 кг • с-¹ • м-³.

1.4.12Склад, конструктивне виконання та розміщення автоматичних установок об'ємного по­ жежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009-83*.

Установки локального пожежогасіння

1.4.13  Установки локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати установки об'ємного пожежогасіння.

1.4.14  Розрахункова величина зони, що захищається установкою локального пожежогасіння по об'єму, визначається як добуток площі основи і висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються відносно фактичних на 1,5 м кожний.

В разі застосування установки локального пожежогасіння по площі, як розрахункова величина зони захисту приймається максимально можлива площа пожежі на момент спрацювання установки порошкового пожежогасіння. Можлива площа пожежі має бути заздалегідь визначена на основі прогнозованої можливої аварії на об'єкті, що підлягає захисту, з урахуванням конструктивних і технологічних заходів, що застосовуються з метою обмеження розвитку пожежі.

В разі захисту об'єкта з наявністю горючих рідин мають бути передбачені заходи з метою відвернення їхнього розливання та разбризкування за межі зони захисту (відбортовка, влаштування аварійного зливання, екрани тощо).

1.4.15  Для локального пожежогасіння по oб'єму повинні застосовуватись установки з роз­ подільною мережею.

1.4.16  Для локального пожежогасіння по об'єму норма подавання ВП, указаних в додатку Е, становить 1,2 кг • м-³.

Тривалість подавання ВП під час гасіння повинна бути від 20 до 30 с.

Недоцільно застосовувати установки локального порошкового пожежогасіння по об'єму, якщо розрахунковий локальний об'єм, що підлягає захисту, перевищує 200 м³ і висота технологічного устаткування, що підлягає захисту, перевищує 3 м.

1.4.17  Для локального пожежогасіння по площі можуть застосовуватись як установки з роз­ подільною мережею, так і установки з лафетними або ручними стволами.

1.4.18  Конструкція і розміщення трубопроводів і розпилювачів розподільної мережі установок, що проектуються, повинні задовольняти вимогам паспортів, технічних умов та іншої чинної нор­ мативної та технічної документації на відповідні установки і їхні елементи.

Розпилювачі повинні розміщуватись таким чином, щоб забезпечувалось зрошення всієї зов­нішньої поверхні обладнання, що підлягає захисту. Відстань від розпилювачів до поверхні обладнан­ня, що підлягає захисту, повинна регламентуватись паспортом на відповідний розпилювач і ста­новить, як правило, від 2 до 4,5 м.

При проектуванні установок локального порошкового пожежогасіння по площі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 на об'єкті, що підлягає захисту, повинні бути виконані заходи щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, яка не перевищує паспортного значення вогнегасної спромож­ності установки, яка застосовується.

В приміщеннях, які мають технологічні площадки і вентиляційні короби завширшки або діа­метром більше 0,75 м, має бути установлений додатковий розподільний трубопровід з розпилюва­чами під площадками і коробами.

1.4.19Установки з лафетними стволами застосовуються для захисту об'єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщень, інтенсивне використання підйомно- транспортних засобів тощо), і повинні розміщуватись у легкодоступних місцях таким чином, щоб забезпечувалась можливість маневрування стволом в усьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь, враховуючи його ефективну дальність, міг досягти найвіддаленішої межі зони захисту.

Розміри зони, що захищається установкою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, встановлених заводом-виготовлювачем відповідної установки.

Установка з лафетним стволом повинна забезпечити нормативне подавання ВП не менше 8 кг • м-² можливої площі пожежі з інтенсивністю не менше 0,4 кг • с-¹ • м-². Тривалість безперервного подавання вогнегасного порошку повинна бути не менше 20 с.

1.4.20Установки локального пожежогасіння по площі з ручними стволами призначені для гасіння пожеж операторами в визначених пожежонебезпечних зонах і можуть застосовуватись як самостійно, так і у доповнення до установок з розподільними мережами.

Витрата ВП, що подається через ручний ствол, повинна становити від 3,5 кг • с-¹ до 5,0 кг • с-¹, тривалість подавання повинна становити не менше 30 с, норма подавання - не менше 6 кг • м-², інтенсивність - не менше 0,2 кг • с-¹ • м-².

Трубопроводи установок

1.4.21Трубопроводи і з'єднання розподільної мережі установок, розпилювачі повинні виготов­ лятись з негорючих матеріалів, фізичні і хімічні властивості яких забезпечують достатній запас міцності та стійкості до впливу факторів навколишнього середовища, в тому числі й в умовах пожежі. Як правило, трубопроводи установок виконують з сталевих труб за ГОСТ 8732-91, ГОСТ 8734-91 і ГОСТ 3262-75*.

Для роботи у корозійно-активному середовищі повинні застосовуватись відповідні конструк­ційні матеріали.

1.4.22   З'єднання трубопроводів можуть бути фланцеві та за допомогою фітингів.

1.4.23   Під час монтажу трубопроводів розподільної мережі установок горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатись з уклонові не менше 0,01 в напрямку розпилювачів.

Відстань від розпилювача до місця закріплення трубопроводу повинна бути в межах від 0,1 до 0,5м.

Відстань між засобами закріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно прий­мати згідно з СНІП 3.05.01-85 для неізольованих трубопроводів.

Розміщення установок. Станція пожежогасіння

1.4.24Резервуари з ВП установок з розподільною мережею, джерело робочого газу, блок електрокерування та установка пожежної сигналізації розміщуються в спеціальному приміщенні, відокремленому від приміщення, що підлягає захисту, протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу і такому, що відповідає таким вимогам: висота не менше 2,5 м; підлога з твердим покриттям, яке витримує навантаження від встановленого обладнання; освіт­ леність не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання; аварійне освітлення з освітленістю не менше 10 лк; середовище вибухобезпечне.

Приміщення станції повинно бути обладнане телефонним зв'язком з приміщенням чергового персоналу.

Біля входу до приміщення станції пожежогасіння повинно бути встановлене світлове табло "Станція пожежогасіння".

1.4.25Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати під і над приміщеннями з категоріями виробництва А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, які обладнані автоматичними установками пожежогасіння. Розташування приміщення станції пожежогасіння повинно відповідати вимогам 1.3.21 цих норм.

1.4.26Установки порошкового пожежогасіння дозволяється розміщувати в приміщеннях без штучного регулювання температури повітря згідно з кліматичним виконанням і категорією роз­ міщення за ГОСТ 15150-69*, які регламентуються технічною документацією на відповідну установку.

1.4.27Приміщення, в яких виконується зарядження установок ВП, повинні бути обладнані припливно-витяжною місцевою вентиляцією відповідно до ГОСТ 12.4.021-75*.

1.4.28Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом повинні бути встановлені на відстані не менше

1 м від джерела тепла.

1.4.29Резервуари з ВП і балони з робочим газом установок локального пожежогасіння допус­ кається розміщувати в приміщенні, що підлягає захисту, на відстані не менше 5 м від обладнання, яке підлягає захисту (місця можливого виникнення пожежі). При цьому має бути забезпечений захист резервуарів і балонів від механічних і хімічних ушкоджень, впливу інших негативних факторів навколишнього середовища, в тому числі під час пожежі.

При розміщенні установок повинна бути забезпечена зручність технічного обслуговування і передбачені заходи, які виключають несанкціонований доступ до них.

1.4.30Методика розрахунку основних параметрів (маси, витрати і тривалості подавання ВП) установок порошкового пожежогасіння з розподільною мережею наведена у додатку Ж.

Обмеження

1.4.31Установки порошкового пожежогасіння не застосовують для захисту приміщень з на­ явністю ЕОМ, апаратних залів АТС та інших приміщень з великою кількістю відкритих контактних

пристроїв.

1.4.32Установки порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння глибокопро- никних пожеж твердих тліючих горючих речовин (клас АІ за ГОСТ 27331-87), а також для гасіння горючих матеріалів і речовин, спроможних горіти без доступу кисню.

1.4.33Автоматичні установки порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння пожеж горючих газів (клас С).

1.4.34За необхідності протипожежного захисту об'єкта, параметри якого перевищують обме­ ження, які вказані в 1.4.9, 1.4.16, 1.4.18, проектування установок здійснюється за проектними рішен­ нями, узгодженими в установленому порядку.

1.5 Електротехнічна частина

Електрозабезпечення

1.5.1  За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі установок по­ жежогасіння належить відносити до 1 категорії згідно з "Правилами устройства электроустановок" (ПУЕ), за винятком електродвигунів компресора, насосів дренажного та закачування піноутво- рювача, які відносяться до IIIкатегорії, а також випадків, зазначених в 1.5.3 та 1.5.5.

1.5.2  Електроживлення споживачів і електроприймачів установок пожежогасіння належить ви­ конувати згідно з вимогами ПУЕ.

1.5.3  3 метою забезпечення надійності електропостачання електроприймачів за І категорією допускається виконувати їх електроживлення від двох однотрансформаторних підстанцій або від різних трансформаторів однієї двохтрансформаторної підстанції, підключених до різних ліній жив­ лення, прокладених різними трасами.

За наявності одного джерела електроживлення (на об'єктах IIIкатегорії надійності електропос-тачання) належить передбачати привод резервного пожежного насоса від двигуна внутрішнього згоряння.

Для запуску двигуна внутрішнього згоряння належить передбачати акумуляторні батареї.

1.5.4Потужність резервного вводу електропостачання повинна забезпечувати робочий режим електроприймачів установок пожежогасіння. За недостатністю потужності допускається (на час гасіння пожежі) передбачати автоматичне відключення від вказаного вводу електроприймачів IIі III категорії електропостачання.

1.5.5За відсутності можливості виконання вимог 1.5.1 і 1.5.3 допускається для установок газового пожежогасіння використовувати як джерело резервного електропостачання акумуляторну батарею.

Ємкість акумуляторної батареї приймається з розрахунку забезпечення живлення електроприй-мачів установки в режимі очікування протягом 24 годин і в режимі тривоги (пожежогасіння) - 3 години.

1.5.6  В насосних станціях установок водяного і пінного пожежогасіння, що мають резервний насосний агрегат, який автоматично вмикається і електродвигун якого живиться від резервного вводу, обладнання автоматичного вводу резерву (далі АВР) в ланцюгах електрозабезпечення двигуна не потрібне.

1.5.7  Пристрій АВР електропостачання належить розміщувати централізовано або децентра­ лізовано біля електроприймачів І категорії.

1.5.8  Захист електричних ланцюгів необхідно виконувати згідно з вимогами ПУЕ.

Не допускається обладнання теплового і максимального захисту в ланцюгах керування, від­ключення яких може призвести до відказу подавання вогнегасної речовини до осередку пожежі.

Електрокерування

1.5.9Схема керування установок пожежогасіння повинна забезпечувати:

а)видачу команди (сигналів) для автоматичного пуску установки пожежогасіння;

б)видачу команди (сигналів) для відключення технологічного і електротехнічного обладнання, підпору повітря, вентиляції, кондиціонування і т.ін. об'єкта та включення систем оповіщення про пожежу, димовидалення;

в)автоматичне переключення ланцюгів живлення щитів керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний при зникненні напруги на робочому вводі, а також зворотне переключення при відновленні на ньому напруги, за винятком ланцюгів керування місцевим пуском насосів і світлової сигналізації про наявність напруги на робочому або резервному вводі електропостачання;

г)відключення звукової сигналізації про пожежу, пуск насосів, спрацювання або несправності установки пожежогасіння.

1.5.10  Автоматичний пуск установки пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за схемою логічного "І"), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що включені за схемою логічного "АБО").

1.5.11  Пристрої дистанційного пуску установок повинні бути захищені згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83* від несанкціонованого включення.

1.5.12  Схема електрокерування установок водяного і пінного пожежогасіння повинна забезпе­ чувати:

а)автоматичний пуск робочих насосів.

б)автоматичний пуск резервних насосів у випадку відмови пуску або невиходу на режим робочого насоса;

в)автоматичне включення електропривода запірної арматури;

г)автоматичне включення та відключення дренажного насоса;

д)місцевий, а за необхідності, дистанційний пуск насосів, електроприводів запірної арма- тури;

е)можливість переключення автоматичного і дистанційного пуску насосів, електроприводів засувок на місцевий;

ж)           місцевий пуск пристроїв, що компенсують втрату вогнегасної речовини і стисненого повітря з трубопроводів, імпульсного пристрою або автоматичного водоживильника;

з)затримку пуску насосів на 5 с для зняття напруги з відкритих струмопровідних частин (шинопроводів, тролей і т.ін.) при їх наявності у приміщенні.

1.5.13У приміщенні насосної станції належить розміщувати пристрої:

а)місцевого пуску і зупинки насосів, включення електропривода запірної арматури. Допус­ кається додатково передбачати пристрої дистанційного пуску і зупинки вказаного облад­ нання з приміщення чергового персоналу;

б)переключення режиму автоматичного і дистанційного пуску насосів на місцевий;

в)місцевого пуску і зупинки компресора. Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування;

г)переключення режимів автоматичного включення засувок і вентилів з електроприводом на місцевий. Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування.

1.5.14Схема електрокерування установок об'ємного пожежогасіння повинна забезпечувати:

а)автоматичний і дистанційний пуск установки;

б)переключення режиму автоматичного пуску на ручний і навпаки;

в)затримку випуску вогнегасної речовини при автоматичному або дистанційному пуску уста­ новки в приміщення, що підлягає захисту, на час не менше 30 с після подавання попереджу­ вальних сигналів про евакуацію;

г)формування командного імпульсу на самозачинення дверей, відключення вентиляції та перекриття, за необхідності, прорізів в суміжні приміщення до початку випуску вогнегасної речовини в приміщення, що підлягає захисту (ГОСТ 12.3.046-91).

1.5.15Пристрої дистанційного пуску кожного напрямку (секції) установок газового пожежо­ гасіння, як правило, розміщують біля дверей ззовні приміщення, що підлягає захисту, або при­ міщення, до якого відносяться канали, технічні підпілля, простори за подвісною стелею, які під­ лягають захисту.

Допускається розміщувати пристрої дистанційного пуску в приміщенні чергового персоналу.

1.5.16  Пристрій дистанційного або місцевого пуску установок локального пожежогасіння, як правило, розміщується в приміщенні, що підлягає захисту, за межами можливої зони горіння, на безпечній від неї відстані, при цьому повинна забезпечуватися можливість дистанційного включення установки від пристроїв, розміщених поза приміщенням, що підлягає захисту.

1.5.17  В установках об'ємного пожежогасіння, що захищають приміщення або простори з можливим перебуванням людей, необхідно передбачати пристрої відключення режиму автоматич­ ного пуску при збереженні режимів дистанційного і місцевого пусків.

1.5.18  Автоматичний пуск установок об'ємного пожежогасіння повинен відключатися авто­ матично при відчиненні кожної із вхідних дверей приміщення, що підлягає захисту. Пристрої перек­ лючення автоматичного пуску на ручний, як правило, розміщують на дверних конструкціях приміщення, що підлягає захисту.

В разі неможливості встановлення вказаних пристроїв на дверних конструкціях або за наявності постійно відкритих прорізів необхідно розміщувати їх біля кожного прорізу.

Допускається розміщення пристрою переключення автоматичного пуску установок на ручний в приміщенні чергового персоналу.

1.5.19  Пристрої переключення автоматичного пуску на ручний напрямків (секцій) установок газового пожежогасіння, що захищають простори за підвісними стелями, канали, підпілля, як пра­ вило, розміщують в приміщенні чергового персоналу.

1.5.20  Пристрій відновлення автоматичного пуску установок об'ємного пожежогасіння, як пра­ вило, розміщують в приміщенні чергового персоналу, а за наявності захисту пристроїв від не­ санкціонованого включення допускається розміщувати їх перед входом у приміщення, що підлягає

захисту.

Контроль і сигналізація

1.5.21Автоматичний контроль цілісності електричних ланцюгів слід передбачати для:

а)сповіщувачів і датчиків, що видають сигнал на пуск установки за 1.5.9;

б)електромагнітного привода вентилів, що здійснюють пуск установки пожежогасіння (на обрив);

в)ланцюгів підриву піропатронів (на обрив);

г)світлової і звукової сигналізації установок пожежогасіння (за викликом).

1.5.22В установках водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати контроль:

а)аварійного рівня води, піноутворювача або розчину піноутворювача в резервуарах, ємкостях і дренажному приямку;

б)тиску повітря в імпульсному пристрої, автоматичному водоживильнику, в живильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок, в по­ вітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок.

1.5.23  В установках газового пожежогасіння належить передбачати автоматичний контроль тиску повітря в спонукальному трубопроводі і пускових балонах батарей.

1.5.24  В приміщеннях, що захищаються установками об'ємного пожежогасіння, і перед входом до них повинна передбачатися звукова і світлова сигналізація - (табло "Газ (Піна, Порошок) - виходь!", "Газ (Піна, Порошок) - не входити!").

Аналогічна сигналізація повинна бути перед входом:

-    у суміжні приміщення, що мають вихід тільки через приміщення, що підлягають захисту;

-    у приміщення, що мають канали, підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту.

У цих випадках світлові табло і пристрої попереджувальної звукової сигналізації належить передбачати спільними для захищуваних приміщень і просторів (підвісна стеля, канал, підпілля), які до них відносяться, а при захисті тільки вказаних просторів - спільними для даних просторів.

Перед входом у приміщення, що підлягає захисту, або в приміщення, до якого відносяться простори, що підлягають захисту, необхідно передбачати звукову (загальний сигнал) і світлову (з розшифруванням по приміщеннях) сигналізацію про виникнення пожежі і світлову сигналіза­цію (з розшифруванням по приміщеннях) про відключення автоматичного пуску.

1.5.25В приміщенні насосної станції установок водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати світлову сигналізацію:

а)про наявність напруги на вводах електрозабезпечення (за викликом, з розшифруванням по вводах);

б)про відключення автоматичного пуску пожежних насосів, насосів-дозаторів і електропри­ водів запірної арматури (з розшифруванням за кожним видом обладнання);

в)про падіння тиску повітря в живильних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринк­ лерних установок і повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок (тільки у випадках встановлення вузлів керування поза приміщеннями насосної станції);

г)про заклинювання засувок з електроприводом та несправності в ланцюгах електромаг­ нітного приводу вентилів (з розшифруванням по вентилях, засувках);

д)про аварійний рівень у пожежному резервуарі, ємкості з піноутворювачем, в дренажному приямку (загальний сигнал).

1.5.26В приміщенні чергового персоналу належить передбачати сигналізацію про стан і роботу установки водяного, пінного пожежогасіння:

а) звукову (загальний сигнал) та світлову:

1)  про виникнення пожежі (з розшифруванням по секціях);

2)  про пуск насосів (з розшифруванням по насосах);

3)  про спрацювання установки пожежогасіння і проходження вогнегасної речовини до при­ міщень, просторів (з розшифруванням по секціях), які підлягають захисту;

4)  про відключення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням по насосах);

5)про несправність установки;

6)про зникнення напруги на вводах електропостачання;

7)про падіння тиску повітря в автоматичному водоживильнику, імпульсному пристрої, жи­ вильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних устано­ вок, повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок;

8)про несправності в ланцюгах електромагнітного приводу вентилів (загальний сигнал, з розшифруванням за викликом для вузлів керування, встановлених поза приміщенням насос­ ної станції);

9)про порушення цілісності електричних ланцюгів приладів і датчиків, що використовуються для формування команд на пуск установки (загальний сигнал);

10)про заклинювання засувок з електроприводом (загальний сигнал);

11)про аварійний рівень в пожежних резервуарах, ємкостях з піноутворювачем, в дренажному приямку (загальний сигнал);

б) світлову:

1)  про відключення звукової сигналізації;

2)  про пожежу;

3)  про несправність установки;

4)  про стан засувок з електроприводом ("відкрито", "закрито");

5)  про відключення автоматичного пуску установки пожежогасіння (з розшифруванням по приміщеннях).

1.5.27В приміщеннях станції установок газового та порошкового пожежогасіння (крім устано­ вок з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини) повинна бути передбачена світлова сигналізація:

а)про наявність напруги на вводах електропостачання (за викликом, з розшифруванням по вводах);

6)про спрацювання установки (загальний сигнал);

в)про падіння тиску в спонукальних трубопроводах і пускових балонах (загальний сигнал);

г)про обрив електричних ланцюгів підриву піропатронів (за викликом, з розшифруванням за напрямками).

1.5.28В приміщенні чергового персоналу належить передбачати влаштування сигналізації про стан і роботу установки газового та порошкового пожежогасіння:

а)звукову (загальний сигнал) і світлову:

1)про виникнення пожежі (з розшифруванням по приміщеннях);

2)про спрацювання установки і проходження вогнегасної речовини до приміщення, простору (з розшифруванням за напрямками), які підлягають захисту;

3)про несправність установки;

4)про зникнення напруги на основному і резервному вводах електропостачання (загальний сигнал);

5)про несправність електричних ланцюгів приладів і датчиків, формуючих команди на пуск установки (з розшифруванням за напрямками);

6)про обрив електричних ланцюгів підриву піропатрона (загальний сигнал); 7) про падіння тиску в спонукальних трубопроводах і пускових балонах;

б)світлову:

1)  про переключення автоматичного пуску установки на ручний (з розшифруванням за напрям­ ками);

2)  про відключення звукової сигналізації про пожежу та несправність.

1.5.29Звукові сигнали про пожежу, пуск насосів, спрацювання установки повинні відрізнятися тональністю або характером звуку від сигналів про несправність. Звукові сигнали виконуються загальними без розшифрування.

1.5.30  Вибір типів проводів і кабелів, а також способів їх прокладання належить проводити згідно з вимогами ПУЕ, СНІП 3.05.06-85 і технічними характеристиками кабельно-провідникової продукції.

1.5.31  Взаєморезервуючі лінії необхідно прокладати по різних трасах, які виключають мож­ ливість їх одночасного пошкодження при пожежі.

Спільне прокладання взаєморезервуючих ліній допускається за умови проходження їх в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні поздовжні перегородки І типу.

1.5.32Ланцюги керування автоматичних установок пожежогасіння належить виконувати са­ мостійними проводами або кабелями.

Не допускається прокладання ланцюгів живлення і керування установок пожежогасіння тран­зитом через пожежонебезпечні зони (за ПУЕ), за винятком прокладання їх жаростійкими прово­дами, кабелями або в порожнинах будівельних конструкцій з нульовою межею поширення вогню (за СНІП 2.01.02-85*).

Заземлення

1.5.33Захисне заземлення та занулення електрообладнання установок пожежогасіння повинно відповідати вимогам ПУЕ, СНІП 3.05.06-85 і технічній документації заводів-виготовлювачів устат­ кування і апаратури.

1.6 Установки пожежної сигналізації

Пожежні сповіщувачі установок

1.6.1Тип і кількість автоматичних пожежних сповіщувачів, що встановлюються в захищуваних приміщеннях, визначається необхідністю виявлення займання по всій площі приміщення, пожежоне- безпечних зон, що контролюється.

За необхідності, в установках пожежної сигналізації належить передбачати контактні або без­контактні (потенційні або безпотенційні) елементи на виходах пристроїв пожежної сигналізації для видачі команд в схеми керування автоматичної установки пожежогасіння, вентиляції, конди-ціонування, систем димовидалення і оповіщення, технологічного і електротехнічного обладнання об'єкта.

1.6.2Установки пожежної сигналізації повинні формувати імпульс на керування автоматичними установками пожежогасіння, димовидалення і оповіщення про пожежу при спрацьовуванні не менше двох автоматичних пожежних сповіщувачів, які встановлюються в одному приміщенні, що контро­ люється.

Керування технологічним, електротехнічним та іншим обладнанням, яке блокується з установ­кою пожежної сигналізації, допускається здійснювати при спрацьовуванні одного пожежного спо-віщувача.

Якщо установка пожежної сигналізації призначена для керування автоматичними установками пожежогасіння, димовидалення і оповіщення про пожежу, кожну точку поверхні, що піддягає за­хисту, необхідно контролювати не менше ніж двома автоматичними пожежними сповіщувачами.

1.6.3В одному приміщенні належить встановлювати не менше двох неадресованих або один адресований пожежний сповіщувач.

1.6.4Тип автоматичного пожежного сповіщувача належить обирати в залежності від призначен­ ня захищуваних приміщень, характеру спалимих матеріалів і первинних ознак пожежі згідно з додатком К.

Вибір типу і виконання автоматичних пожежних сповіщувачів слід проводити також з урахуван­ням умов експлуатації.

1.6.5Точкові пожежні сповіщувачі належить, як правило, встановлювати під покриттям (пе­ рекриттям).

За неможливості встановлення сповіщувачів під покриттям (перекриттям) допускається їх вста­новлення на стінах, балках, колонах, а також підвішування на тросах. В цих випадках сповіщувачі повинні розміщуватися на відстані не більше 0,3 м від рівня покриття (перекриття), включаючи розміри сповіщувача. При підвішуванні сповіщувачів на тросах повинно бути забезпечено їх стійке

вертикальне положення, частота та амплітуда можливих вібрацій не повинні перевищувати значень, які указані в технічній документації на сповіщувачі.

Сповіщувачі належить розміщувати на відстані не менше 0,6 м від отворів вентиляції. У випадку подавання повітря через перфоровану стелю отвори в радіусі 0,6 м від сповіщувача повинні бути заглушені.

В місцях, де є небезпека механічного ушкодження сповіщувачів, повинен бути забезпечений їх захист, що не порушує працездатності сповіщувачів.

Пожежні сповіщувачі потрібно розміщати у приміщенні, що контролюється, відповідно до вимог технічної документації на сповіщувачі з урахуванням додатка Л.

Схеми розміщення сповіщувачів наведеш в додатку Л.

1.6.6         Неадресовані пожежні сповіщувачі належить включати в приймальну апаратуру по мережі пожежної сигналізації радіального (променевого) типу, при цьому адреса займання визначається номером шлейфа, за яким одержаний сигнал "Пожежа".

Адресовані пожежні сповіщувачі включаються в приймальну апаратуру по мережі пожежної сигналізації радіального або кільцевого типу, адреса займання визначається місцем установки спо­віщувача, який видав сигнал "Пожежа", за його адресним номером.

1.6.7Одним шлейфом пожежної сигналізації з неадресованими пожежними сповіщувачами належить (з урахуванням технології виробництва) обладнувати:

а)приміщення в межах декількох поверхів при загальній площі будівлі 300 м² і менше;

б)            не більше п'яти суміжних або ізольованих приміщень загальною площею не більше 1600 м², розташованих на одному поверсі виробничої будівлі, які мають вихід в спільний коридор (приміщення);

в)не більше десяти, а за наявності виносної світлової індикації біля входу в захищуване приміщення, не більше двадцяти суміжних або ізольованих приміщень загальною площею не більше 1600 м², розташованих на одному поверсі громадських, адміністративних та побутових будівель, що мають вихід в спільне приміщення (коридор, хол, вестибюль).

1.6.8Кількість приміщень, обладнаних одним шлейфом радіального або кільцевого типу з адресованими сповіщувачами, повинна обмежуватися тільки технічними можливостями приймаль­ но-контрольних приладів і не залежить від розташування приміщень на поверхах, їх площі й призна­ чення будівель.

1.6.9Максимальна кількість неадресованих автоматичних пожежних сповіщувачів, що включа­ ються в один шлейф, визначається вимогами технічної документації на приймально-контрольні прилади, залежить від зручності їх обслуговування при експлуатації і, як правило, не перевищує 50.

Обладнання, апаратура та приміщення для їх розміщення

1.6.10Приймально-контрольні прилади повинні забезпечувати розподіл сигналів "Пожежа" та "Несправність".

Допускається застосування приймально-контрольних приладів без розподілу сигналів про поже­жу і несправність при включенні в них не більше десяти шлейфів пожежної сигналізації і за умови, що установка пожежної сигналізації не використовується для керування автоматичною установкою пожежогасіння, димовидалення, оповіщення про пожежу, технологічним, електротехнічним та ін­шим обладнанням об'єкта, за виключенням загальнообмінної вентиляції.

Резерв ємкості приймально-контрольних приладів (шлейфів пожежної сигналізації для неадре­сованих або адресованих пристроїв) повинен бути не менше ніж 10 %.

1.6.11Приймально-контрольні прилади, як правило, належить встановлювати в приміщенні з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

В обгрунтованих випадках допускається встановлення приймально-контрольних приладів в приміщеннях без постійного чергування персоналу за умови передачі загальних сигналів (світлових і звукових) про пожежу і несправність по лініям, що контролюються, в приміщення чергового персоналу.

В цих приміщеннях слід передбачити заходи, що запобігають доступу сторонніх осіб до прий­мально-контрольних приладів, та обладнати їх пожежною сигналізацією.

1.6.12Приймально-контрольні прилади і апаратура керування не встановлюється у вибухоне­ безпечних і пожежонебезпечних зонах (за ПУЕ). Допускається встановлення одношлейфних прий­ мально-контрольних приладів в приміщеннях категорії В, в шафах, що виготовлені з негорючих матеріалів (СТ СЕВ 382-76). При цьому для захисту об'єкта не допускається встановлення більше трьох одношлейфних приладів.

1.6.13Приміщення чергового персоналу розміщується на першому або цокольному поверхах будівель. Допускається розміщення цього приміщення вище першого поверху, при цьому вихід з приміщення повинен бути назовні, на сходову .клітку, у вестибюль або коридор, що мають вихід назовні.

1.6.14В приміщенні чергового персоналу повинно бути:

1)  температура повітря в межах 18-25 °С;

2)  відносна вологість не більше 80 %;

3)  природне, штучне робоче і аварійне освітлення.

При робочому освітленні повинна забезпечуватися освітленість приміщення не менше 150 лк для люмінесцентних ламп і не менше 100 лк для ламп розжарювання; при аварійному - не менше 10 % від норм робочого освітлення;

4)автоматичне включення аварійного освітлення.

За відсутності резервування по змінному струму живлення мережі аварійного освітлення по­винно передбачатися від акумуляторних батарей;

5)телефонний зв'язок з пожежною охороною об'єкта або пожежною частиною населеного пункту.

1.6.15В приміщенні без постійного чергового персоналу, в якому встановлені приймально-кон­ трольні прилади, значення температури і вологості повітря повинні відповідати вимогам технічної документації на прилади та обладнання установок пожежної сигналізації. Освітленість приміщень і телефонний зв'язок повинні відповідати вимогам 1.6.14.

1.6.16Приймально-контрольні прилади і апаратуру керування встановлюють на будівельних конструкціях, виконаних з негорючих матеріалів (СТ СЕВ 382-76).

Допускається встановлення вказаного обладнання на конструкціях, виконаних із горючих ма­теріалів (СТ СЕВ 2437-80), за умови захисту цих конструкцій металевим листом завтовшки не менше 1 мм або іншим листовим негорючим матеріалом завтовшки не менше 10 мм. При цьому листовий матеріал повинен виступати за контури встановленого на ньому обладнання не менше як на 100 мм.

Відстань від верхнього краю приймально-контрольних приладів до перекриття (покриття), виконаного із горючих матеріалів, повинна бути не менше 1 м.

1.6.17Відстань між приймально-контрольними приладами, розміщеними в один горизонталь­ ний або вертикальний ряд, повинна бути не менше 50 мм, а висота від рівня підлоги до оперативних органів керування - від 1,7 до 2,4 м.

1.6.18Акумуляторні батареї (лужні і кислотні), випрямні блоки і зарядні пристрої не розміщують в приміщенні чергового персоналу. Допускається розміщення акумуляторних батарей в цих при­ міщеннях у вентильованих металевих шафах, з проведенням заряджання і підзаряджання батарей ємкістю до 100 А • год для лужних і 72 А • год для кислотних - поза приміщенням чергового персоналу.

Встановлення акумуляторних батарей слід виконувати за СНІП 3.05.06-85.

Локальні мережі і лінії електроживлення

1.6.19В залежності від типів приймально-контрольних приладів і пожежних сповіщувачів мережі пожежної сигналізації виконуються радіального або кільцевого типу.

1.6.20 Вибір проводів і кабелів мережі пожежної сигналізації повинен виконуватися згідно з вимогами ПУЕ, "Инструкции по проектированию линейно-кабельных сооружений связи" ВСН 116-87 /Мінзв'язку СРСР/, вимогами цього розділу і технічної документації на прилади і устаткування установок пожежної сигналізації.

1.6.21Шлейфи пожежної сигналізації напругою до 60 В належить виконувати проводами і кабелями зв'язку з мідними жилами.

Схема прокладки повинна виключати можливість виходу з-під автоматичного контролю будь-якої ділянки радіальної або кільцевої лінії при короткому замиканні проводів на контрольній коробці.

Контрольні коробки належить, як правило, встановлювати не менше як одну на кожні десять неадресованих пожежних точкових сповіщувачів та перед входом в приміщення, що захищаються.

1.6.22Сполучні лінії пожежної сигналізації, як правило, виконують самостійними, вживаючи кабелі зв'язку.

Допускається використовувати для цих цілей комплексну розподільну мережу телефонного зв'язку об'єкта. В цьому випадку використовують виділені вільні пари від кросу до розподільних коробок. Клеми захисних пристроїв кросу і розподільних коробок, що використовуються для уста­новки пожежної сигналізації, як правило, розміщують групами в межах кожної розподільної коробки і маркірують червоною фарбою з метою виключення їх випадкового відключення при виконанні робіт з обслуговування телефонної мережі об'єкта.

1.6.23Сполучні лінії повинні мати резервний запас щодо жильності кабелів і щодо клем теле­ фонних коробок відповідно по 20 %.

1.6.24Для забезпечення можливості виконання переключень ліній при з'єднанні їх із станційним обладнанням і захисту приймально-контрольних приладів від небезпечних напруг і струмів з боку . лінійних мереж слід передбачати встановлення кросу (боксів, захисних смуг і т.ін.).

1.6.25В установках ємкістю до 20 шлейфів допускається підключення сполучних ліній або шлейфа безпосередньо до приймально-контрольного приладу.

1.6.26Кільцеві лінії шлейфа виконуються самостійними проводами і кабелями зв'язку, при цьому початок і кінець кільцевої лінії включаються на відповідні клеми приймального приладу.

1.6.27Діаметр мідних жил шлейфів і сполучних ліній повинен забезпечувати по перерізу пара­ метри, що вказані в технічній документації на приймально-контрольні прилади і пожежні сповіщувачі.

Вибір проводів і кабелів ліній живлення апаратури пожежної сигналізації повинен проводитися згідно з вимогами ПУЕ.

Лінії живлення постійним струмом напругою до 60 В повинні виконуватися проводами і кабе­лями з мідними жилами і забезпечувати по перерізу параметри, що вказані в технічній документації на апаратуру, яка використовується.

1.6.28Ланцюги електроживлення приймально-контрольних приладів повинні виконуватися самостійними проводами і кабелями. Не допускається прокладання їх транзитом через пожежоне- безпечні зони, за виключенням прокладання в металевих трубах, в порожнинах негорючих буді­ вельних конструкцій або жаростійкими проводами і кабелями. Виключити роз'ємне з'єднання про­ воду електроживлення станції пожежної сигналізації.

1.6.29Прокладання силових і контрольних кабелів і проводів належить виконувати згідно з вимогами ПУЕ, СНІП 3.05.06-85, а кабелів і проводів зв'язку згідно з вимогами ВСН 116-87 Мінзв'язку СРСР, з урахуванням вимог цього розділу.

1.6.30Сумісне прокладання кабелів і проводів шлейфів і сполучних ліній напругою до 60 В не допускається з ланцюгами напругою більше 60 В в одному кабелі, трубі, рукаві, коробі, пучку, лотку, замкненому каналі.

Сумісне прокладання вказаних ланцюгів допускається в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні поздовжні перегородки II типу.

1.6.31Проводи і кабелі іскронебезпечних ланцюгів повинні прокладатися згідно з вимогами ПУЕ і технічними умовами на приймально-контрольні прилади.

1.6.32Для шлейфів і сполучних ліній пожежної сигналізації, за наявності в зоні прокладання електромагнітних наводок або при відповідних вимогах в технічній документації на пожежні сповіщувачі і приймально-контрольні прилади, належить використовувати екрановані проводи і

кабелі або неекрановані проводи і кабелі, що прокладаються в металевих трубах, рукавах, коробах і т.ін. При цьому повинне бути забезпечене заземлення екрана на початку і в кінці, а також не­розривність екрана по всій його довжині.

1.6.33  Відстань від проводів і кабелів шлейфів та сполучних ліній напругою до 60 В до силових і освітлювальних електропроводок при паралельному прокладанні повинна бути не менше 0,5 м. Допускається прокладання цих проводів і кабелів на відстані менше 0,5 м від групи силових і освітлювальних проводів за умови виконання вимог 1.6.30, а також зменшення вказаної відстані до 0,25 м до поодиноких освітлювальних проводів і контрольних кабелів без захисту від наводок.

1.6.34  Зовнішні кабельні мережі установок пожежної сигналізації належить прокладати у ка­ налізації або в землі. За неможливості прокладання в землі допускається їх прокладання на тросах поміж будівель.

В установках з одношлейфними приймально-контрольними приладами в сільській місцевості допускається прокладання зовнішніх мереж поміж будівель на тросах або на опорах.

1.6.35Взаєморезервуючі кабельні лінії електроживлення установок пожежної сигналізації на­ лежить прокладати по різних трасах, що виключають можливість їх одночасного ушкодження при займанні. Прокладання таких ліній належить виконувати по різним кабельним спорудам.

Допускається сумісне прокладання вказаних ліній за умови прокладання однієї з них в коробі (каналі), виконаному із негорючих матеріалів з межею вогнестійкості 0,75 год, або в одній кабельній споруді в металевих трубах, або з розміщенням їх по різні боки від проходу споруди.

Електрозабезпечення установок

1.6.36За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі установок пожежної сигналізації згідно з вимогами ПУЕ належить відносити до І категорії, за винятком випадків, вказаних в 1.5.3.

Пристрій АВР повинен забезпечувати час переключення вводів електропостачання без видачі приймально-контрольними приладами сигналів "Пожежа" або "Несправність".

1.6.37При використанні як резервного джерела електроживлення акумуляторних батарей вони повинні забезпечувати роботу установки пожежної сигналізації в режимі очікування протя­ гом 24 год і не менше 3 год у режимі "Пожежа" (без виносних світлових і звукових сигналізаторів).

Заземлення

1.6.38Захисне заземлення, занулення належить виконувати відповідно до вимог 1.5.33 цих норм.